Богдан Яциковський: «Жодного звернення своїх виборців я не залишаю без уваги»

Богдан Яциковський: «Жодного звернення своїх виборців я не залишаю без уваги»

«Наш ДЕНЬ» започаткував рубрику «Стиль життя», де відомі люди краю відверто відповідають на запитання про життя, роботу, особисте, про те, як вони стали тими, ким є. Сьогодні у нас в гостях Богдан Яциковський, депутат Тернопільської обласної ради, керівник фракції Радикальної партії, кандидат економічних наук.

яциковський

Має три вищі освіти – міжнародно-економічну та юридичну (Львівський національний університет ім. І. Франка). Закінчив також Івано-Франківський університет нафти і газу та магістратуру Тернопільського національного економічного університету за спеціальністю «Державна служба». Вільно володіє трьома іноземними мовами. Працював юристом у Тернополі, згодом у виконавчих структурах Львівщини, зокрема, очолював головне управління економіки, а також в одному зі столичних банків, де були потрібні фахівці із знанням шведської мови. Працював у міністерстві фінансів. Відповідав за економічно-господарську галузь у Збаразькому районі. Із червня 2014 працює у Києві на посаді заступника голови Державної комісії по запасах корисних копалин.

– Пане Богдане, політика для вас – це: амбіції, кар’єра чи справді бажання змінити у цій країні щось на краще?

– Передусім – це певний життєвий досвід. І як для людини, яка хоче бачити свою країну заможною, а українців – щасливими, політика для мене – це таки велике бажання змінити життя людей на краще. Аби кожен мав гідну зарплату, а не шукав її по закордонах, міг отримати кваліфіковану медичну допомогу, якісну освіту. Щоб літні люди не виживали на жалюгідні пенсії, а отримували за свою працю достойні гроші. Влада має бути рушієм реформ, а не імітувати зміни. Ми декларуємо європейські цінності, і в той же час у країні процвітає корупція. Вітаємо безвіз – натомість є загроза отримати безліс та безгріш. Сьогодні влада запроваджує так звану  децентралізацію. Можливо, це і потрібно, але від того, коли штучно об’єднають 5-10 сіл, не з’являться ні добротні дороги, ні робочі місця для селян. Аби щось розвалити, потрібно спочатку створити відповідну інфраструктуру. На превеликий жаль, люди часто ведуться на голий популізм. І поки у нас буде низька правова, політична культура, поки за нас будуть думати, то для мене і моєї команди, яка представлена в обласній раді, в районах, є за мету доносити людям, що не все так безнадійно, що є політики, які хочуть дбати про країну, які конкретно щось роблять. Так, я сьогодні не можу вплинути на окремі речі, для цього є вертикаль влади: президент, прем’єр-міністр, уряд, Верховна Рада. Але те, що в межах моєї компетенції, як депутата обласної ради, керівника фракції Радикальної партії стараюся максимально втілювати.

– До речі, за ініціативи Радикальної партії у Верховній Раді півмільярда гривень спрямовано на соціально-економічні об’єкти. З них майже 12 мільйонів отримає Тернопільщина, зокрема, наші північні райони. Тобто, за вашого подання, як я розумію, будуть профінансовані 11 об’єктів?

– Звісно, в нас є тісний зв’язок з вищим партійним керівництвом. І дуже втішно, що за сприяння Олега Ляшка та першого заступника голови Комітету з питань бюджету Василя Амельченка низку об’єктів нашої області вдалося включити до списку тих, що отримають державну субвенцію. До мене на прийомах люди не раз зверталися з проханням посприяти в капітальному ремонті того чи іншого приміщення. Адже знайти значні суми в місцевих бюджетах для таких цілей практично нереально. До звернень я підходив дуже зважено, уточнював, які приміщення першочергово потребують ремонту. Отож, фінансування на Збаражчині отримають будинок культури у с. Доброводи, школи в Стриївці й Залужжі, Збаразький дитячий садок №1, котрий, до речі, свого часу відвідував і я. Також субвенції надійдуть і в інші райони області: Лановецький (ДНЗ «Ромашка»), Кременецький (ДНЗ №2 «Золотий ключик»), Шумський (школи в Шумську, Рохманові, реконструкція НВК у Стіжку), Підволочиський  (ДНЗ «Дюймовочка» в Підволочиську та амбулаторія в Токах). Отримати ці кошти з держбюджету було надзвичайно складно, адже проблеми з фінансуванням є в кожному регіоні. Взагалі, ми поставили перед собою завдання зробити щось потрібне у кожному населеному пункті області. Бо найкраща політика – це добра економіка.

– Ви займаєтеся також меценатством. Це що – виховання, потреба душі чи, знову ж таки – політика?

– Мабуть, усе разом. Бо хіба політик не має робити добрі справи? Взагалі, до мене звертаються люди з різними проханнями. Жодного я не залишаю без розгляду, прагну максимально допомогти. Звернення бувають різні. Хтось просить юридичної допомоги, хтось – фінансової. Якщо не можу вирішити тут – переносимо розгляд того чи іншого звернення на вищий рівень. Коли щось обіцяю людині – обов’язково виконую.

 – На сесіях обласної ради ви не оминаєте гострих питань, часто зачіпаючи інтереси своїх опонентів. А як ви ставитеся до критики?

– По-філософськи. Я розумію, що є різна аудиторія, є люди, які мене підтримують, хтось, в силу тих чи інших моментів, має іншу  точку зору. Є і такі, що, як мовиться, бачать скалку під лісом, а колоди у своєму оці не помічають і на критиці будь-чого просто творять собі дешевий піар.

– А на компроміс умієте іти?

– Якщо це стосується інтересів людей, моїх виборців – так. Я прийшов в обласну раду не заробляти дивіденди чи гроші, як дехто з колег. Цього ні мені, ні нашій фракції ніхто не може закинути. Ми не прийшли дерибанити. Й іншим цього не дозволимо. Насправді я вперта людина в хорошому розумінні. Дорогу осилить той, хто йде.  Я виховувався у родині, де в пошані були патріотизм і мораль. Мій дідусь по батьковій лінії за зв’язки з з ОУН-УПА відбув десять років каторги у Воркуті. І, мабуть тому, я вважаю, що не може бути маневрування у питаннях, котрі стосуються долі чи інтересів людей.

 – Ви сьогодні займаєте відповідальну посаду заступника голови Державної комісії України по запасах корисних копалин, у вас великий управлінський досвід. Вільно володієте кількома іноземними мовами. Ви навчалися також за кордоном і мали можливість там будувати свою кар’єру.

– У мене навіть в думці ніколи не було залишити Україну. Я  тут народився, тут минуло моє дитинство, тут живуть дорогі мені люди. І своїм умінням, знаннями, бажанням змінити цю країну я хочу прислужитися людям. Так, нам треба вчитися у світу, брати все прогресивніше і розбудовувати Україну. 40-мільйонний народ заслуговує нарешті не просто на позитивні  – на радикальні зміни: в системі освіти, охороні здоров’я, культурі, оплаті праці, пенсійному забезпеченні… Звичайно, прикро, що нині за кордон виїжджає прогресивна, патріотична  молодь. Що на високі державні посади ми призначаємо іноземців, коли в Україні є достатньо своїх висококваліфікованих спеціалістів. Чи буде сусід, нехай і дуже добрий, дбати про ваш дім так, як дбали б про нього ви?

–  Ви часто буваєте у районах, селах, постійно проводите прийом громадян. 

–  Коли безпосередньо спілкуєшся з людьми, тоді бачиш їх проблеми, те, що тривожить і болить. У нас чиновники, часто не виїжджаючи із столиці, впроваджують різні реформи. От і закриваємо школи, коли до іншого навчального закладу діти не можуть дістатися через бездоріжжя чи відсутність транспорту. В галузі охорони здоров’я нині взагалі ідемо не до людей, як декларують «реформатори», а здебільшого навпаки. Те ж можна сказати і про пенсійну «реформу», коли людям світить або не дожити до заслуженого відпочинку, або животіти на мізерні копійки. Я хочу сказати, що неможливо жити у Києві, в Тернополі чи Львові і знати проблеми мешканців віддаленого села на Шумщині чи Кременеччині, наприклад.

– Коли ми вже торкнулися реформ – як ви ставитеся до питання запровадження в Україні ринку землі?

– Як до антинародного у тому варіанті, що його зараз підсовують людям. Ще залишилося тільки продати єдине найцінніше багатство – землю. Позиція Радикальної партії чітка: основою аграрного устрою держави мають стати фермерські господарства. Відповідний проект змін до Конституції України зареєструвала фракція Радикальної партії у Верховній Раді.

– Пане Богдане, надворі літо. Де будете відпочивати? На якихось екзотичних островах?

– Чесно, ще не планував. Зараз у відпустці у зв’язку з навчанням. Здобув ще одну спеціальну освіту, буквально у червні закінчив Івано-Франківський технічний університет нафти і газу за спеціальністю інженер-геолог, адже працюю у відповідній сфері. Є також ще багато невирішених політичних питань. Незадовго перший дзвоник, потрібно допомогти  окремим закладам освіти з ремонтами. Відпочити завжди встигну, тим паче, поруч є прекрасні Карпати.

–  У час інтернету читаєте книги?

– Я прихильник доброго чтива. Дідусь та бабуся по маминій лінії були педагогами, тож я зростав серед книг. Вдома, у селі,  була велика бібліотека, більше трьох тисяч видань. Мені передалося це бажання – читати. Більше люблю науково-політичну літературу. От недавно знову перечитував  «Сінгапурську  історію» екс-прем’єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю. Колишній правитель зробив з найбіднішого острова в світі, де навіть немає питної води, одну з найбагатших країн. З цього економічного дива певні уроки може винести й Україна. Сьогодні Сінгапур сім років поспіль називають найкращою країною для ведення бізнесу. Цікава думка автора про те, що для того, аби стати високорозвиненою успішною державою світу, потрібні не велика територія і багаті природні ресурси, а висококваліфіковані люди. Нам теж потрібно дбати, аби освічені кадри залишалися в Україні і творили справжні, а не псевдореформи у медицині, освіті, культурі…

– А як ви вважаєте, чому ми стільки часу топчемося на місці? Ніби всі обіцяють…

– Проблема України в тому, що нею керують люди, яким вона не потрібна. Ці слова Михайла Грушевського актуальні досі. І з того все починається. Необхідно, щоб у владі були  патріотично налаштовані фахівці, які не вестимуться на бізнес, на офшори, на гроші. Ті, хто любитиме Україну і українське.

– Ваше життєве кредо?

– Ніколи не йти проти власної совісті.

Автор

Зіна Кушнірук

Редактор




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *