D
Минулих вихідних відбулося урочисте відкриття ювілейних літніх шкіл Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського. У навчально-оздоровчому комплексі «Червона калина» зібралися майбутні медики з усієї України та з-за кордону, зокрема з Болгарії, Польщі, Грузії.
Попереду у них два цікавих і насичених тижні. Хлопці та дівчата вдосконалюватимуть знання англійської мови, вироблятимуть лідерські і комунікативні навички, а також мандруватимуть, вивчатимуть національні танці та ігри і просто спілкуватимуться з однодумцями.
– Головним завданням цього заходу є об’єднання нашої країни та світу за допомогою спілкування між молодими людьми з різних вищих навчальних закладів, а також формувати молоду українську еліту, – зазначив ректор Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського, професор Михайло Корда. – Доброю традицією стало те, що у липні кожного року на базі навчально-оздоровчого комплексу «Червона калина» збираються гості з навчальних закладів України та з-за кордону. Студенти з радістю приймали гостей з Малайзії та Індонезії, Німеччини та США, Польщі та Словаччини, Чехії та Австрії, Грузії та країн середньої Азії.
Під час урочистого відкриття Х Міжнародних студентських літніх шкіл студенти вишу підготували танцювальний флеш-моб під попурі із сучасних українських пісень та презентували рідну культуру.
Також учасники заходу з шаною згадали попереднього ректора, професора Леоніда Ковальчука, який був ініціатором заснування літніх шкіл. Упродовж дев’яти років він підтримував реалізацію цього проекту. З цього року школи носитимуть його ім’я.
Під час відкриття Міжнародних студентських літніх шкіл учасники та гості змогли оглянути етнографічну виставку вишиванок, старожитностей, предметів побуту. Організувала унікальну експозицію родина викладача медуніверситету Орисі Смачило. Жінка з радістю розповідала про особливості кожної сорочки і рушника.
– В експозиції представлена лише частина моєї колекції transparent online loans, – зазначила майстриня. – Намагаюся щороку показувати нові речі. Деякі сорочки та рушники дісталися мені у спадок, багато вишивала я і моя донька Оріяна. Для освоєння техніки вишиття весільного рушника ми навіть спеціально їздили на навчання до одного із училищ. Звичайно, на виготовлення такої речі потрібно чимало часу і зусиль. Та цю традицію варто підтримувати, аби передавати її нащадкам. В експозиції я символічно відобразила велику українську родину. Сорочки, одягнені на стільці, уособлюють членів сім’ї, які зібралися за великим столом. Також ми показали один із давніх звичаїв – хрещення немовляти в українському строї на кожусі. Таким чином батьки дитині бажали достатку і щасливої долі.
Вже під час відкриття було помітно те, що цьогорічні літні школи вкотре досягли поставленої мети – молодь встигла здружитися, навчилася спільно працювати.
Інна Данилків
