Мусульманський цвинтар – у галицькому селі

Мусульманський цвинтар – у галицькому селі

Велика історія маленької батьківщини. Нею багате кожне українське село, місто і містечко. Бо чого лишень не бачила наша земля? Чого не пережила?

поховання, цвинтар, бережанщина, Гутисько

Події минулих часів залишили для нас стільки цікавого! Якщо будете мандрувати Бережанщиною, не обминіть села Гутиська. Воно вас зачарує і здивує водночас.

Саме тут я уперше побачила мусульманський цвинтар. Майже сотню років тому, під час Першої світової війни, на галицькій землі загинуло чимало турецьких вояків. Крім Гутиська, є ще поховання і в інших селах Бережанщини, а також – у сусідній Івано-Франківщині.

Але цвинтар у Гутиську – особливий, повідав місцевий мешканець Мар’ян Михайлишин. Тут поховані тільки офіцери. І навіть генерал турецької армії.

Пан Мар’ян – надзвичайно цікавий співбесідник. Чудово знає тутешню історію. Охоче її розповідає. І доглядає за турецьким цвинтарем. Від його помешкання – до поховання – рукою подати.

– Наразі діє шість турецьких кладовищ. Деякі ж знаходяться в лісах, але туди немає доріг, – каже пан Мар’ян.

цвинтар, село Гутисько, могили

З історії відомо: під час Першої світової війни Османська імперія воювала на боці Австро-Угорщини проти Росії. Перші турецькі сили почали прибувати до Галичини у липні 1916 року. Загалом на території Галичини перебувало п’ять турецьких корпусів. 15-ий корпус прибув на Галицький фронт останнім. Він розташувався вздовж річки Золота Липа, південно-західніше від Бережан.

Перед прибуттям до Галичини, у 1916-у, 15-ий корпус налічував майже 30 тисяч осіб. А вже в липні 1917-го мав близько 15 тисяч поранених та вбитих, у тому числі, загинуло майже сто офіцерів, а 120 було поранено.

– Чимало союзників Австро-Угорщини загинуло не від куль, а від хвороби. У Гутиську в ті часи лютувала краснуха, – продовжує мій співрозмовник. – А в Мечищеві, наприклад, тільки-но турецькі солдати вийшли з ешелона, російські війська їх відразу ж розстріляли…

У серпні 1916 року позиції турецьких частин були розташовані у безпосередньому сусідстві з позиціями, які займали Українські січові стрільці.  У бойових діях, що розпочалися 14 серпня, зв’язок із 15-м турецьким корпусом тримала 8-а сотня УСС. Українські стрільці характеризували турецьких солдатів як дуже хоробрих, а офіцерів – як культурних європейців.

…До 1939-го року турецькі кладовища в Галичині були доглянуті. У Гутиську, приміром, польський жандарм охороняв турецький офіцерський цвинтар і отримував за це зарплату.

Після Другої світової кладовище почало руйнуватися. Співчуття та пошанівку від радянської влади чекати було годі. Згодом від могил залишилися тільки надгробки. А місце поховання заросло високими травами.

– Що то за шапки через дорогу від кладовища? – цікавлюся у пана Мар’яна.

поховання, мусульманський цвинтар

Пояснює:

– На кожній могилі турецького офіцера була шапка. Скільки шапок – стільки могил. Під час реставрації позбирали ці кам’яні убори і виклали рядами напроти цвинтаря.

Турецька сторона, довідавшись про військові поховання на галицьких землях, приділила загиблим землякам належну увагу та повагу. У 2004 році до Гутиська приїхали представники посольства Туреччини в Україні. А наступного року кладовище почали упорядковувати. Туреччина виділила на це необхідні кошти.

Тепер на Тернопілля, до українського села, з далекої Туреччини, приїжджають родичі загиблих, дипломати, був тут генерал турецької армії, військовий аташе. Навідуються сюди студенти, які навчаються в нашій державі. Варто зазначити, турки поіменно знають усіх тут захоронених.

Українці доглядають за мусульманськими цвинтарями. А вдячна турецька сторона допомагає українцям. Приміром, допомогли в облаштуванні цілющого джерела, з якого тебе срібна вода.

І поки триває вічне протистояння між християнським та мусульманським світами, на слов’янській землі мирно покояться турецькі солдати та офіцери. Людська пам’ять – вище політичних та релігійних пристрастей…

Ольга ЧОРНА.

Фото автора.

 

Автор

Ольга Чорна

журналіст, блогер, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *