Польові каски захищають життя солдатів не лише на фронті. Оздоблені малюнками шоломи тернополяни продають, а за виручені кошти купують амуніцію для військових.
Тернопільський художник Микола Кафтан разом зі своїми учнями вже три тижні перетворюють атрибути війни на справжні шедеври. На одних українські пейзажі, статечні козаки чи ангели, на інших – петриківський розпис та інші традиційні візерунки. Невід’ємними елементами є національні символи та написи “Герої не вмирають”, “Молюсь за Україну”, “Слава Україні”.
Разом із козаками активісти зображають сучасних героїв. Один із шоломів приніс до них батько тернопільського фотографа і айдарівця Віктора Гурняка. У цій касці Вітя був на Майдані. На ній, за спиною добровольця, місцеві майстри зобразили поле соняхів і блакитне небо. За цей мир і спокій, кажуть вони, Віктор і загинув на Сході.
Стверджують український дух
Микола Кафтан викладає у тернопільській школі народних ремесел – навчає дітей бачити красу та передавати це з допомогою пензля і фарб. У вільний час допомагає волонтерам. Має автомобіль, і якщо треба кудись поїхати, завезти-привезти продукти чи речі для військових, звертаються до нього. Ідея розмальовувати шоломи, каже, з’явилася спонтанно.
– Люди мистецтва не можуть бути осторонь того, що відбувається, – зауважує він. – Зараз такі пісні пишуть – я їх можу десять разів слухати і щоразу сльози виступають. Знімають документальні фільми про події на Сході. Я зрозумів, що можу хоч у такий спосіб допомогти.
Задум художник переповів своїм учням, і вже невдовзі вони почали гуртом оздоблювати шоломи. Згодом долучилися й інші викладачі. Особливу радість від малювання отримують діти – для них це почесно та відповідально.
Тернополяни вже оздобили одинадцять шоломів і на цьому зупинятися не планують. У кожне зображення, кажуть, закладають якісь меседжі. Малюють щось таке, що б стверджувало український дух.
– Чотири шоломи у нас із козаками. Вони і на конях, і з бандурою, є козак Мамай, – розповідає пан Микола. – На одній касці зображена Матінка Божа – схилилася у молитві над українським селом.
Пам’ятка для донечки
Більшість шоломів, які вже розмалювали у школі ремесел, щойно куплені. Тому тут відчували особливу відповідальність, коли оздоблювали каску одного з українських бійців – Віктора Гурняка. У ролі фотографа він пройшов весь Майдан, але легко міг відкласти свою камеру і допомогти тим, хто цього потребував. А з літа записався добровольцем в “Айдар”. Віктор загинув 19 жовтня, у Луганській області. У нього залишилась маленька донька і дружина.
Портрет Віктора малювали з фотографії. Тільки бронетранспортер за його спиною замінили на мирний український пе йзаж – як втілення мрії про Україну, кажуть активісти. Цю каску не продавали, а залишили для донечки Віктора, Юстинки.
Микола Кафтан запевняє, що малюнок на шоломах не зітреться. Зелена фарба, якою вони покриті, швидко вбирає нові барви. Аби захистити зображення від пошкоджень, його лакують. Нині майстри чекають, поки підсохне фарба ще на трьох касках. Деякі – вже продали на аукціонах.
Покупців шукають в інтернеті волонтери місцевої Самооборони. Дві каски відправили в Англію – до української діаспори, ще одну – в Італію. Розмальований шолом, розповідає художник, купив навіть депутат – за 350 євро.
Позитивні символи
Людина, яка купить такий виріб, стає дотичною до подій в Україні, каже Микола Кафтан. Водночас він акцентує: це – позитивні символи, які приносять перш за все мир. Це згадка і оберіг, що уособлює квітучу, різнобарвну, єдину країну і сильних людей, які тут живуть.
– Під час Майдану я теж їздив до Києва, – розповідає художник. – Допомагав будувати барикади, мішки зі снігом носив. Зараз найчастіше згадую, як штурмували Український дім. Там заблокували кілька сотень “беркутівців”, і його зі всіх боків оточили мітингарі. Тоді був сильний мороз – десь 25 градусів. І у такий холод, без командирів, українці змогли організуватися й боротися. І зараз, коли спілкуюся з нашими солдатами, завжди вражають їхні очі. У них не лише втома від пережитого, а сила та віра.
Ліки від байдужості
Останнім подіям в Україні Микола Кафтан присвячує і картини. Одну з них можна побачити в майстерні, де тепер розмальовує шоломи. На фоні палаючих барикад – маленька дівчинка зі світлими очима.
– Зараз такий час, коли народжується щось нове у людських серцях – сильне і водночас ніжне, – розповідає. – Мабуть, це символ любові. Вона ніжна, але разом з тим сильна, коли люди хочуть її почути. Образ невинності, яка колись трішечки підросте і розквітне.
А тим часом тернопільські діти продовжують розмальовувати військові каски мирними символами. У такий спосіб, кажуть, хочуть не лише допомогти солдатам, а й достукатися до людських сердець.
– Мистецтво впливає на душу людини, – додає Микола Кафтан. – Однієї, десятка, сотень… Хто хоче почути і побачити, той відгукнеться. Нам не можна бути байдужими.
Антоніна БРИК.
