В Українському домі «Перемога» відкрили фотовиставку Миколи Василечка та Івана Пшоняка «Революція гідності»
У буремні дні національного спротиву злочинному режиму Януковича, ці два фотохудожники не випускали з рук своєї найгострішої зброї. Саме через об’єктиви фотоапаратів вони писали сучасну історію нескореного і волелюбного народу. Причому Микола працював у столиці і нерідко ризикував власним здоров’ям та життям під кулями снайперів, тоді як Іван, не маючи змоги бути на передовій, щодня по кілька годин поспіль перебував на Тернопільському майдані і документував чи не кожну важливу мить його діяльності.
«Наш ДЕНЬ» неодноразово публікував на своїх сторінках сповнені гніву та розпачу і, разом з тим, надій та сподівань світлини Миколи Василечка та Івана Пшоняка. Реальні кадри з реальними людьми завжди викликали широкий резонанс у наших читачів і на адресу авторів завжди звучали тільки слова щирої вдячності.
Експозиція відкритої у переддень 23-ї річниці української Незалежності виставки складається більше як з 60-ти зафіксованих миттєвостей з життя країни, починаючи з кінця листопада минулого і завершуючи лютим цього року. В основному на фото – тернополяни, яких Микола зустрів у протестному Києві, а Іван тут – у Тернополі. Жодних постановочних сцен чи ретушованих кадрів – тільки правда і нічого, крім неї.
У перший же день роботи виставки, деякі відвідувачі відразу ж впізнавали на фото своїх друзів та рідних, а навіть і себе.
– Відрадно констатувати, що наша спільна ініціатива втілилася у конкретну справу. Також віримо, що й нині наші роботи не залишать байдужими тих, хто був небайдужим і під час Революції гідності, – поділився думками Іван Пшоняк.
Зафіксована на фотопапері пам’ять – значно триваліша, ніж не завжди чіткі спогади про пережите, які рояться у нашій свідомості – час невблаганно стирає їх все новими і новими враженнями та подіями.
Відтак, фотохудожники зізнаються, що виносячи на широкий загал свій творчий доробок, передусім прагнули бодай подумки повернути людей у той недалекий час, коли вирішувалася доля України, ще раз змусити їх задуматися над тим, за що стояли на барикадах і в ім’я чого загинули Герої Небесної сотні. Ще одна, далеко не другорядна, мета співавторів проекту – продемонструвати всьому світові незламність національного духу і заодно нагадати владі, яка прийшла на зміну диктаторському режиму, що на своєму шляху до волі наш народ завжди і скрізь змете всі перешкоди – хай то щільні міліцейські редути на вулицях українських міст чи до зубів озброєні колони загарбників і найманців на українській землі.
