Їхнє вміння вправлятися на тренажерах, із штангою та гирями, підійматися на канаті, сидячи на візку, відтискатися від підлоги вражає. Вони сильні, треновані, мускулисті, але найважливіше – мужні серцем. Кожен з цих хлопців потрапив у ситуацію, яка розділила їх життя на до і після, але вони не здалися. Вони перемогли нездоланні життєві обставини і тепер допомагають іншим зрозуміти – випробування долі можна побороти. Головне не закриватися у чотирьох стінах, а працювати над собою заради себе самих, заради своїх мрій, заради рідних і майбутнього…
Ігри Героїв: коли дух перемагає тіло
Всеукраїнські змагання з кросфіту «Ігри Героїв» вперше відбулися у Тернополі в суботу, 10 лютого. Участь у них взяли 15 спортсменів із різних куточків України. Спортсмени з інвалідністю та ветерани АТО, а їх близько 80 відсотків серед учасників, продемонстрували справжню силу духу і мужність, відчайдушно виборюючи звання найсильніших.
Проект «Ігри Героїв» заснували майже два роки тому. За цей час спортсмени на візках, з травмами верхніх та нижніх кінцівок об’їздили понад 10 міст України і об’єднали людей, сильних фізично та духовно, які власним прикладом доводять кожному з нас, що немає нічого неможливого, і кожен може досягнути у житті своєї мети. Також минулого року вперше провели міжнародні Ігри Героїв.
– У змаганнях є три категорії учасників: на візках, з травмами верхніх кінцівок і з травмами нижніх кінцівок. У кожній категорії по три переможці, – розповідає організатор змагань Андрій Гуменний, – Цей захід особливо важливий для людей з інвалідністю – наші хлопці на власному прикладі показують, що життя не закінчується після травми, що потрібно виходити з домівок на вулицю, виходити із своєї зони комфорту і жити повноцінно та активно. Так, як вони, коли дух перемагає тіло.
І справді – у кожного з учасників змагань – свої особлива історія, яка привела його у спорт, і свій шлях подолання страху, болю і депресії. Однак, коли заходиш у зал, достатньо побачити очі цих спортсменів – у них захоплення, відвага, радість і щонайважливіше – любов до життя і безліч планів на майбутнє.
Допомагають не лише собі, а й іншим
Олексій Богатирьов з Дніпропетровщини зайняв перше місце серед візочників. Зізнається, приємно здивований таким результатом. Хлопець був в зоні АТО. І вже повернувшись, отримав побутову травму, через яку втратив можливість ходити.
– Займаюся спортом 3-4 рази на тиждень, – розповідає Олексій. – Це дуже важливо для кожної людини, щоб підтримувати себе у хорошій формі і бути здоровим. Не можна сидіти в хаті, потрібно рухатися, працювати, робити щось корисне. Нічого страшного, що замість ніг – колеса. Це також рух! Навіть на візку можна робити дива і мотивувати інших людей.
Майор державної прикордонної служби України Юрій Козловський отримав травму під час виконання бойового завдання: наступив на невідомий предмет, який вибухнув. У результаті сильно пошкодив ступню і її довелось ампутувати. Зізнається, активно відновитися і не впасти у депресію стимулювали рідні, адже дуже не хотілося стати для родини тягарем. Юрій не лише зумів фізично відновитися і почати спортивні тренування з протезом. Він ще й повернувся на військову службу і, зізнається, там поблажок немає, тому фізична форма дуже важлива.
Андрій Чеберяк із Жашкова Черкаської області ще 17 років тому потрапив в ДТП на мотоциклі. Сьогодні він працює з бійцями АТО в реабілітаційному центрі.
– Показую, як підійматися-спускатися по сходах, як долати перешкоди на дорогах, – каже Андрій. – Ми допомагаємо хлопцям наново адаптуватися до нормального життя, щоб вони могли сходити в магазин, кафе, кінотеатр, бо життя на візку не закінчується.
«Більше 70 відсотків людей з інвалідністю просто доживають життя»
В’ячеслав Кулаковський після того, як з ним трапилося нещастя, вирішив довести рідному батьку, що можна бути успішним і щасливим з інвалідністю. В’ячеслав приїхав із Дніпра. Він працює тренером-реабілітологом в одному з кращих клубів міста.
– Я дуже хочу, щоб моїм дітям їх однолітки не казали, що їх тато інвалід, – розповідає спортсмен. – Так було у моєму дитинстві, адже у мого батька теж була інвалідність. Хочу, щоб вони говорили, що твій тато герой, чемпіон. Сьогодні приходжу до свого батька на могилу і ділюся своїми успіхами. А ще роблю все для того, щоб змінити ставлення до людей з інвалідністю.
В’ячеслав не лише займається кросфітом, а й бігає марафони і також є чемпіоном України з метання списа.
– Я веду відкритий спосіб життя і показую людям, як можна бути успішним з інвалідністю і мати повноцінне життя, незважаючи на фізичний біль, ставлення суспільства до нас, ставлення держави, – зізнається він. – Необхідно змінювати мислення соціуму і сприйняття таких людей, як я. Тоді буде більше подібних змагань, а на вулицях – людей з інвалідністю. А ще мені боляче за те, як ці люди відносяться до себе. За статистикою, більше відсотків з них просто доживають життя. Я не хочу, щоб так було, і робитиму все для того, щоб вони були щасливі. Мрію, щоб в Україні до людей з інвалідністю ставилися, як до рівних. І ще хочу побудувати реабілітаційний центр – зібрати команду однодумців і допомагати людям.
«Мрію стати чемпіоном Параолімпіади!»
Сергію Ткачуку 14 років і він дуже любить плавати. Хлопець пересувається на інвалідному візку, але це не заважає йому вставати о сьомій ранку і тренуватися три, а то й чотири рази на тиждень. Під час міських змагань він вже здобуває перемоги, але мріє про більше – стати чемпіоном України і виграти золото Параолімпіади. Хлопець прийшов на «Ігри Героїв» разом з рідними і своєю тренеркою Лілею Проць. Зізнається, для нього це вагома подія. Хлопці його вразили, тож буде ще активніше працювати над собою, щоб досягти всіх поставлених цілей.
– Я не чарівник, я тільки вчуся, – з усмішкою сказав Сергій. Вірю, всі його мрії неодмінно здійсняться.
Не забули цього дня і про воїнів, які віддали найдорожче – власне життя за мир в Україні. Родинам військових висловили подяку і вшанували загиблих героїв хвилиною мовчання. Особливо щемливим був виступ мами загиблого бійця АТО пані Мирослави, яка подякувала хлопцям за силу духу і мужність.
Переможці та учасники змагань отримали медалі, кубки, подарунки, грошові нагороди. Тепер герої-спортсмени готуються до наступного етапу Всеукраїнських ігор.
