Є люди, біля яких ми стаємо світлішими й можемо трошки більше. Таким був Ізидор Доскоч – диригент, педагог і незмінний керівник дитячої хорової школи «Зоринка». Завжди оточений дітьми, строгий на уроках і вимогливий, але з неймовірно теплими очима й усмішкою. Його талант робив Тернопіль шляхетнішим, а “зоринят” – відомими в багатьох країнах Європи.
На Водохреща, 19 січня, Ізидора Олексійовича не стало. Він боровся з важкою хворобою. Серце Маестро перестало битися на 77-ому році життя.
Роботі з дітьми він присвятив всі свої свідомі роки, закінчивши свого часу оперно-симфонічне відділення консерваторії з відзнакою, навчаючись у професора світової слави Колесси.
“Мої колишні однокурсники при зустрічі зі мною дивуються: щось із Доскочем не так, бо опустився до керівника дитячого хору. Диваки! Я не опустився, а піднявся, доріс до керівника дитячого хору! І коли, перегортаючи сторінки свого життя, замислююся, що саме на моєму творчому шляху було найголовнішим, то щоразу знаходжу єдину відповідь: це – моя “Зоринка”, – розповідав він в одному з інтерв’ю.
Маестро виховав не одне покоління учнів. Нерідко навчатися у нього колишні вихованці приводили і власних дітей. Ізидор Олексійович був засновником і незмінним керівником хорової школи понад тридцять років. Разом з дружиною – Анжелою Альфредівною розвивали дитячі таланти. Юними артистами із “Зоринки” сьогодні захоплюється світ. Їм аплодували Угорщина, Австрія, Німеччина, Болгарія, Словаччина, Італія… У колекції школи – кілька десятків нагород із найпрестижніших міжнародних конкурсів.
Прощалися з Маестро в школі, де завжди лунали ангельські голоси дітей. Рідні, близькі, друзі, вихованці та їх батьки – уся велика родина “Зоринки” зі сльозами на очах провели Маестро в останню путь.
“У кожній школі має бути “Зоринка”, якщо не “Зоринка”, то хоча б “зоринятко”, – казав він.
Тепер зоря Учителя буде вічно у серцях його вихованців. Палатиме у Вічності.
