Олександра КАРА: «Коли вірші стають піснями – то вже окрилені птахи»
У доробку Олександри Кари уже 17 книг поезій. Її вірші про сьогоднішнє болюче сьогодення, про війну і наших героїв, про дружбу і любов, вірність і зраду, про життя… Багато поезій пані Олександри покладені на музику. А днями вона стала лауреатом престижної Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Сингаївського у номінації «Пісенна творчість» (поет-пісняр за 2017 рік).
Присуджується ця нагорода рішенням журі Українського фонду культури та Української асоціації письменників соціально-художньої літератури.
– Для мене це стало великою радістю і справжньою, але дуже приємною, несподіванкою, – каже пані Олександра. – Коли мені зателефонували і попросили вислати останню збірку «У кожного своя весна», не була впевнена, що пройду, адже на цю премію претендують відомі люди, митці світового рівня. Тішуся, адже це перша ластівочка в Тернопільській області. Я щаслива, бо є патріотом своєї Батьківщини і дуже хочу прислужитися рідній Україні.
– А вірші мої – то як ластів’ята, вони розлітаються по всьому світу, – продовжує пані Олександра. – І дуже приємно, коли з-за рубежу особливо, коли наші воїни відгукуються на мої поезії. От зараз маю запрошення разом із відомим композитором, який живе на Сумщині, але родом сам з Чортківського району, поїхати із своїми піснями до наших захисників на передову. Це Мар’ян Пуляк. Він пише музику на мої вірші. А ще дає багато благодійних концертів, збирає кошти на лікування воїнів, допомагає волонтерам, сам їздить на фронт. І, якщо дозволить здоров’я, я обов’язково поїду з ним на Схід, щоб подарувати радість тим, хто нас захищає.
БОРЩІВ’ЯНКА
(Музика Мар’яна Пуляка)
Борщів’янка, борщів’янка, борщів’яночка,
і найкраща в дівчиноньки вишиваночка.
Чорнобрива галичанка, як паняночка,
борщів’янка, борщів’янка, борщів’яночка.
ПРИСПІВ:
Серце моє полонила і запала в душу,
заболіло в мене серце, признатися мушу.
Борщів’янка, мов калина, краса аж буяє.
Хоча землю облетіти, кращої немає!
А сорочечка у неї, наче маків цвіт,
і краса її чудова облетіла світ. –
Там жура зашита й щастя, доля чарівна.
В краї знають шити, прясти, навчена й вона.
ПРИСПІВ.
Та вже кращої я долі не знайду ніде,
попитаю я дівчину, чи заміж піде.
Бо для мене, ця калина цвітом зацвіла,
“Піду” каже дівчинонька, так відповіла!
ПРИСПІВ.
