Тернопільський астролог Іван Круп’як: “Отримали заплату – не тратьте зразу. Гроші повинні “переночувати” вдома”

Тернопільський астролог Іван Круп’як: “Отримали заплату – не тратьте зразу. Гроші повинні “переночувати” вдома”

«І як би не змінювався світ, куди б не закинула тебе доля, завжди зберігай у серці ті духовні скарби, які дісталися тобі у спадок від попередніх поколінь…» Батьки, духовні наставники, мудреці вчать нас любити й поважати традиції рідної землі. Бо це той фундамент, який тримає народ. Втратимо традиції – втратимо себе…

– Традиції – це мудрість предків, перевірена й закріплена часом, – розповідає відомий тернопільський астролог Іван КРУП’ЯК. – Мова, обряди, традиції – це наука кожного народу. Тим ми відрізняємось один від одного. І тим цікаві. У складі слова традиції «тра» – є «ра» – що означає – сонячне, те, що йде від душі. У Древньому Єгипті – Ра – бог сонця. І у прадавніх слов’ян, як стверджує міфологія, також було «сонячне» божество на ім’я Ра. Це наче якась космічна дотичність двох великих світових культур.

– І ці дві культури завжди терпіли наругу від чужоземців…

– На жаль, так. У Єгипті розрили гробниці фараонів, викрали чимало артефактів… Наші ж вороги завжди намагалися різними способами знищити у першу чергу мову й традиції. Вони знають: якщо це знівелювати або відібрати, людина стане безбатченком. Візитівкою держави є стяг, славень і герб. А візитівкою народу – традиції. Сукупно все дає дає певну енергетику. У традиціях закладена наша енергетика. Традиції – це наш космос. Ми не повинні соромитися своїх духовних надбань. Маємо гордитися ними, зцілювати душу, привертати добро і щастя.

Українська пісня – чудове «заспокійливе» і помічник. Мама співає дитині колискову і вона засинає. Ми самі часом того не помічаємо, як починаємо щось наспівувати, аби заспокоїтися. Колись жінки жали лан, а це тяжка праця, і співали. Спів допомагав не думати про втому, наче силу давав. Коли виряджали воїнів у похід – також співали. Це були пісні-благословіння, пісні-обереги.

Людей непокоять різні хвороби. Старожили дивуються: таких «букетів» недуг раніше не знали, особливо у молодому віці. Ми порушуємо традиції національної кухні. А в ній закладена основа здоров’я і настрою. Забуваємо, що слово «весілля» походить від «веселитися», а не від об’їдатиcя. А забава – означає забавлятися, а не напиватися.

– Час змінює людину. Чи то людина змінює час…

– Кожна епоха відзначається чимось новим і особливим. Вона збагачує традиції, вплітаючи у цей неповторний орнамент елементи сучасності. Але основа залишається. Наприклад, дотримання весільних традицій, притаманних тій чи іншій місцевості, означає закласти міцний фундамент у нову сім’ю: на щастя, спокій, злагоду.

А таке барвисте вбрання, як у нашого народу, рідко хто має. А ті темні кольори, цей смуток на полотні… Печаль, вишита чорним по білому… Це говорить про нашу душу. А вона в українців дивна, не всім зрозуміла, не всіх пускає у свої потаємини. Вона, немов вишиті узори, де кожен хрестик – символ. Коли одягаємо вишиванку, в нас міняється настрій.

Колись українці розмальовували комини, стіни, криниці, брами. Півники, дивовижні птахи, квіти, дерева милували око. Це був неймовірний енергетичний букет. Кожен малюнок – символ, «запрограмований» на добро, достаток, благополуччя.

Світ зачудовується нашими танцями. Багато українських танців мають елемент – коло. Це – єдинодушшя, коли люди збираються в коло. До речі, колись люди, як співали «Многая літа», ставали в коло.

А ще маємо пам’ятати: ми з того краю, де батьків називають на «ви»… Це наша древня традиція.

Час додає мудрості. І від людства залежить, як використати цю науку, поєднати старе з новим. Людина повинна пройти від предків – до нащадків – через сьогоднішній день і не загубити мудрості минулих поколінь.

– На жаль, люди інколи хочуть випередити час і перевершити Творця.

– Людина придумала закони і хоче, щоб природа підлаштувалася під неї. Виходить, не ми повинні слухати Бога, а навпаки. Витісняємо природу: багато рослин і тварин зникли. Хто дав нам право посягнути на життя братів старших? Ми їх називаємо меншими, але це неправильно. Начало – тваринно-рослинне, а людина – вінець творіння Господнього. Проте хочемо перевершити Творця. Порушуємо гармонію. Бог створив усе ідеально. Наприклад, болота. Людина їх висушує. А земля ними дихає, це її легені. Цивілізація роз’єднує людей і руйнує творіння Господнє. А природа починає людині мстити. Вона не пробачить нашої жадоби і невігластва.

Неправда, що основою всього є економіка, – це нам нав’язали. Основа – традиції, культура. Закон. Другий склад цього слова – «кон» – означає вершина. Ми повинні дотримуватися «кону» – вершини. І совість – «сонячна вість».

– Іване Степановичу, чи повинні ми вірити гороскопам?

– Дехто ставиться до гороскопів скептично. Але гороскоп – це своєрідний план: на тиждень, місяць, рік. Мудрі люди завжди планують. Галлійці поклонялися дерев’яному гороскопу. Ми – тваринно-людиному, квітковому. Це – спорідненість людини і природи. Бо клітина людини до семи днів однакова, як і в рослини.

– Дехто не святкує сорокаріччя, мовляв, прикмета погана. Це має щось спільне з нашими традиціями?

– Що таке сорок? Матінка Божа на сороковий день відкрила світу Ісуса Христа. І настало прозріння у Симеона. Сороковий день – це наше утвердження. Бо саме на сороковий день після народження твердне у дитинки тім’ячко. Після сорокаденного посту пророк Мойсей удостоївся розмовляти з Богом на горі Синай і отримати від Нього скрижалі закону. Після сорокарічних мандрів ізраїльтяни досягли землі обітованої. Ісус Христос вознісся на Небеса на сороковий день після воскресіння. На сороковий день після смерті душа людини відлітає на небо. Не святкувати день народження у 40 років – абсурд.

До речі, існує цікавий факт, який стосується княгині Ольги. Якщо її іменини (24 липня) випадали на п’ятницю, княгиню не вітали. Бо це не день веселощів у християнському світі. А день посту і молитви.

– Ми шукаємо долю, нарікаємо на неї. Хочемо її змінити. Але чи можливо це? Пригадується пісня: «Де ти бродиш, моя доле, не докличусь я тебе…»

– Доля – це програма. Нарікати на долю не можна. Бо наріканнями шкодимо собі. А вдячність схожа на любов.

Існують три людські начала: зачаття, народження і відхід. Коли людина зачата, у небесній Книзі Буття вже закодований її життєвий шлях і відхід. Все відбувається у нашому житті вчасно. Це лише нам здається, що небесні годинники дають збій, а доля несправедлива. Має значення хвилина, день, рік, коли ми з’явилися на світ. У цих числах зміст, вони програмують наше життя. Буває, хтось народжується цієї миті для щастя, а інший наступної хвилини – для випробування. Я працюю з людськими долями, і бачу залежність дня народження і життя людини. Є щасливчики долі. А хтось відпрацьовує карму. Коли говоримо про долю, пам’ятаймо: Господь дав людині право вибору. Ми вільні у своїх вчинках і думках. Сила думки – неймовірна. Які думки посилаємо у світ, те й отримуємо. Якщо чинимо недобре, наступні покоління «відпрацьовуватимуть» за нас.

Чи можливо долю змінити? Її можна повернути, але треба знати коли, в який час, вік.

– Чи існують певні традиції, пов’язані з достатком?

– Так. Якщо отримали якийсь прибуток, зарплату, чи хтось повернув позичені гроші, бажано цього ж дня їх не тратити. Гроші повинні «переночувати» вдома.

Ольга ЧОРНА.

Автор

Ольга Чорна

журналіст, блогер, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *