Що можна побачити, від’їхавши лише за сотню кілометрів від дому
Французький письменник Анатоль Франс говорив: “Подорожі вчать більше, ніж що б то не було. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома”.
Ми мріємо побувати в інших країнах, побачити небачене, відчути, як пахне повітря незнайомих земель, і дізнатися, які люди там живуть. Цікаві мандрівки бувають, однак, не лише далеко від дому. Захоплюючу подорож Поділлям здійснили студенти групи СР 31 факультету педагогіки та психології Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Про те, чому варто подорожувати рідним краєм, – із перших уст від Христини Мельник та Ірини Бабійчук.
– Аби отримати незабутні спогади, побачити вражаючі краєвиди й неймовірну природу, їхати кудись далеко не обов’язково. Тож студенти нашої групи під керівництвом викладачів кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи к. п. н., доц. Ольги Главацької та к. п. н. Галини Олійник разом вирішили відкрити для себе нові місця рідного краю.
На все життя нам запам’яталися такі чарівні місця, як печера “Кришталева” в Кривчому, село Монастирок Борщівського району, Джуринський водоспад у Ниркові Заліщинського району та село Хрещатик Чернівецької області. Ранок був сонячним. Ми з гарним настроєм вирушили у захоплюючу подорож . Дорога була веселою, завдяки дружній атмосфері та народним українським пісням, які лунали з наших уст, час в автобусі пролетів напрочуд швидко.
– Неймовірне місце – печера “Кришталева”. Ми здивовано затамували подих, адже ніколи ще не були так глибоко під землею. Печера вразила нас своєю неповторністю і таємничістю. Кристали, які утворювалися упродовж віків, були схожі на голову дельфіна, нічну сову, зачаровану троянду, хобот слона, хребет крокодила та багато інших незвичних фігур.
Другою нашою зупинкою стало село Монастирок, його ще називають Стоунхенджем. Місце це було святим ще понад три тисячі років тому. Свідченням цього є язичницький храм у печері і жертовник дохристиянської доби. Хочемо поділитись емоціями, які подарували нам чудові пейзажі каньйону річки Серет, яка звивається серед густого лісу, неповторними враженнями від цвітіння трав, які п’янили нас медовим ароматом.
А яка краса Джуринського водоспаду в Ниркові! Мальовнича природа і шум води дають можливість відпочити і душею, і тілом. Це одне з тих місць, куди хочеться завжди повертатись. До речі, Джуринський водоспад вважається найбільшим рівнинним водоспадом в Україні. Він заввишки 16 метрів. Не віриться, що до його створення долучилися люди. За легендою, татари під час облоги замку спрямували річку в інше русло, завдяки цьому ми маємо змогу милуватися його красою.
Варто відвідати і одне з наймальовничіших місць Західної України. Це оглядовий майданчик навпроти Заліщиків у селі Хрещатик. Саме тут видно, як Дністер робить видовищну петлю довкола міста, тому ми із хорошими враженнями закінчили нашу захоплюючу подорож.
– Хоча б на один день відкласти буденні клопоти – і вирушити в дорогу. Ми, студенти ТНПУ імені В. Гнатюка, факультету педагогіки і психології, психолого-педагогічного відділення, спеціальності «Соціальна робота», вдячні нашим керівникам за таку можливість відвідати чарівні куточки нашого краю. Після подорожі отримали море хороших вражень і нових відкриттів для себе. Хочемо ще і ще раз повернутися! Запрошуємо всіх охочих помандрувати з нами дорогами, які будемо разом пізнавати, відкриваючи багато нового і цікавого про історію нашого краю.
