Володимир Базар здійснив свою мрію

Володимир Базар здійснив свою мрію

Солдат з Тернопільщини повернувся з війни із збіркою власних віршів

DSC_0971

«Наш ДЕНЬ» неодноразово писав про бійця батальйону «Збруч» Володимира Базара із села Великий Ходачків Козівського району. Також ми публікували його вірші, написані під час військової служби та перебування в зоні АТО. Сьогодні Володимир демобілізований. Повернувшись додому він завітав у редакцію «Нашого ДНЯ» разом зі своєю сім’єю – дружиною Оксаною та сином Віталиком.

Володимир зізнається, рік був непростий і для нього, і для його рідних. Але він в жодному випадку не шкодує, що пішов добровольцем у Збройні Сили України. Каже, обов’язок кожного чоловіка – захищати свою землю, свій дім, свою родину.

З лютого Володимир перебував у зоні АТО у селищі Мирне на Донеччині. Пригадує, місцеві жителі зовсім не чекали на українських військових – вони зазомбовані пропагандою.

– Зате через чотири місяці, коли ми поверталися додому, то люди стояли вздовж дороги і дякували нам за допомогу, – додає Володимир. – Завдяки нам життя у містечку ожило і відродилося після захоплення сепаратистами. Ми підтримували місцевих жителів, чим могли, ділилися їжею, допомагали відбудовувати Мирне.

DSC_0970

Володимир Базар каже, коли повернувся додому, то побачив, що тут нічого не змінилося. На його думку, в Україні не відбудуться зміни, допоки ми не почнемо змінюватися самі, не влаштуємо АТО, образно кажучи, у власній свідомості. Адже зараз багато людей відмежовують себе від тих проблем, які відбуваються на Сході, вважають, що це їх не стосується. А це неправильно. Не можна жити в країні і залишатися осторонь її проблем.

Нещодавно Володимир зміг здійснити свою давню мрію – видав збірку власних віршів «Мені не сумно…» «Наш ДЕНЬ» бажає йому натхнення і нових творчих звершень. Придбати збірку можна, зв’язавшись з Володимиром у соцмережах або за телефоном – 0962857283.

Юля ТОМЧИШИН

 

Що нас єднає? Чому я так радію?

Небо це безкрає, що дає надію…

Може, рідна мова. Пісня колискова…

Може, рідна хата. Гарна і казкова.

Що ж нас роз’єднає – туга чи могила?

Я у ріднім краї – віра в нім і сила.

В ньому я кохаю, з нього моя мила.

Що ж тоді нам треба? Якщо все ми маєм,

Разом всі тримаймось, віри не втрачаєм.

І не розбігаймось і не поодинці.

А завжди пишаймось, щ ми Українці!!!

Володимир Базар

12 грудня 2014 року

Автор

Юлія Томчишин

журналіст, "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *