Декларація Незалежності США 1776 року проголошує: “Ми виходимо з тієї самоочевидної істини, що всі люди створені рівними і наділені їх Творцем певними невідчужуваними правами, до яких відносяться життя, свобода й прагнення до щастя”. Проте лише останнє десятиліття окреслило реальний крок до “щастя”. А саме – численні дослідження того, які саме умови породжують безпосередню задоволеність життям.
Індекс соціального прогресу (SPI) містить 54 показники щодо базових потреб людини, засад добробуту і можливостей прогресувати, враховуючи соціальні і екологічні потреби громадян.
Економічний розвиток країн не завжди збігається з якістю життя та рівнем задоволеності населення.
Деякі світові організації пішли далі та задекларували спробу безпосередньо виміряти рівень “щастя”.
Міжнародний індекс щастя має три показники: суб’єктивна задоволеність життям, очікувана тривалість життя і стан екології.
Індекс світового щастя ООН включає шість показників: ВВП на душу населення, соціальна підтримка, здоров’я та очікувана тривалість життя, свобода вибору в житті, великодушність, довіра або відсутність корупції.
Але ці “рейтинги щастя” лише фокусуються на кількох факторах з інших індексів і не додають нічого нового до розуміння умов “щастя”.
Україна за рівнем “щастя” у 2016 році опинилася на 123-му місці, Туреччина – на 78, Південна Корея – на 58, Польща – на 57, Росія – на 56. На першому місці – Швейцарія, далі – Ісландія, Данія, Норвегія і Канада.
