За часи незалежності в Україні розплодилося чиновників із 50 – до 300 тисяч

За часи незалежності в Україні розплодилося чиновників із 50 – до 300 тисяч

Чому мовчать політики з вилами, косами, окопні «фронтовики», так звані опозиціонери, «солідарні» та інші щодо пропозицій внесення змін до пенсійного законодавства, через які багато хто до пенсії просто не доживе? Їх не хвилює ріст цін і масове закриття ФОПів. Високі податки і еміграція. Боротьба з корупцією та бідність багатьох українців…

За що головному «нафтогазівцю» платять торбу грошей?

Що будуть обіцяти політики перед наступними виборами? Світле майбутнє тим, хто народився, приміром, у 60-их роках минулого століття? Людям, які пережили Чорнобиль, тотальні дефіцити, черги, зміну політичної системи, грошей, безробіття, заробітчанство. А тепер звалилися на голови реформи, від яких годі очікувати щось втішне.

Народ у незалежній Україні ніколи не був господарем на своїй землі. І влада йому не належала, як це записано у Конституції. Господар той, хто захопив надра, має доступ до державних грошей, владу, засідає в парламенті, збагачуючись при цьому на мільйони. Хто прибрав до рук підприємства. Отримав ласі посади, як, наприклад, «вундеркінд» Коболєв, якому держава платить такі шалені гроші, що пересічному українцеві й подумати страшно.

Платня глави правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва перевищує два мільйони гривень на місяць. Як повідомляє «Європейська правда», крім посадового окладу – 1,041 мільйон гривень, Коболєв отримує щомісячну премію. Преміювання «нафтогазівців» може сягати до 200 відсотків від окладу – «за виконання виробничих функцій і завдань». Тож систематична зарплата керівника «Нафтогазу» складає 2,082 мільйони гривень на місяць. Існує ще 100-відсоткова премія, яку виплачують не системно – «за внесок у загальні результати роботи». У результаті, щомісячна платня Коболєва може сягати 3,123 мільйонів.

Платіжки споживачів компослуг все покриють. Тому й дозволяє собі збитковий «Нафтогаз» керівника з місячною зарплатою у 2-3 мільйони гривень.

А міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик придбав собі сьоме авто – за чотири мільйони гривень. В автопарку чиновника це вже другий «Mercedes S-Class», повідомляє видання «CarDiagram», посилаючись на відповідь МВС. В електронній декларації держслужбовця за 2015 рік вказано шість машин: «Volkswagen CC», «Toyota Land Cruiser Prado», «Toyota Avensis», «Mazda Tupe 6» і «ВАЗ-21065». До цього ще слід додати, що торік у  грудні Насалик відпочив у Дубаї за півмільйона гривень.

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко, у свою чергу, покращив житлові умови –  купив будинок і дві земельні ділянки за 15 мільйонів гривень в елітній Конча-Заспі. Таку інформацію політик передав у Нацагентство з питань запобігання корупції.

Гарно і багато жити в бідній Україні не заборониш. Особливо, якщо «служиш» державі і народу.

В СРСР були п’ятирічки – Гройсман хоче «чотирирічку»

Складається враження, наче щось на кшталт НЕПу – нової економічної політики (було таке в Радянському союзі), працює і в незалежній Україні. Йдеться про реформи. А тепер Кабмін розробляє план розвитку країни на чотири роки. Новину озвучив прем’єр Володимир Гройсман. І зазначив: план міститиме конкретні кроки дій кожного міністерства протягом 2017-2020 років. За словами Гройсмана, у документі «чітко буде визначено, що має зробити кожне міністерство, аби забезпечити економічне зростання і соціальну справедливість».

Ідея «чотирирічки» начебто з’явилась у Гройсмана з певних мотивів. Прем’єр-міністр готується до можливої відставки, тому й придумав план розвитку країни, сказав у коментарі «Газеті по-українськи» політолог Вадим Карасьов. У квітні Кабміну буде рік. Імунітет пропаде. А успіхів в економіці нема. От і готується «реформатор» Гройсман до ігор навколо відставки. Політолог назвав це «хитрою технологією». Таким чином Кабмін хочуть убезпечити від відставки. Мовляв, треба «чотирирічку» виконувати…

А як щодо боротьби з корупцією? Ніяк! Попри гучні заяви можновладців про безкомпромісну боротьбу з хабарництвом, Україна знову опинилася у кінці рейтингу сприйняття корупції у світі. За даними «Transparency International», наша держава посіла 131 місце із 176 країн. Фактично, кажуть експерти, Україна декілька років протопталася на місці. Майже жоден суддя чи політик за грати не сів, а справи губляться між «тоннами паперу». Виручає їх та ж корупція і кругова порука у Феміді.

Тож і далі Україну сприймають як одну з найкорумпованіших країн світу. З нами «конкурують» лише Росія, Непал та Іран. Щоб вийти на рівень Польщі, яка на 24 місці у рейтингу, Україні треба боротися з хабарниками майже 20 років.

Корупція жорстоко б’є по іміджу держави. Інвестори бояться України як вогню, де можуть «згоріти» їхні гроші. Очікується, що іноземні вкладенння сягнуть лише від одного мільярда доларів – до півтора. Це значно менше, ніж презентовано урядом, зазначив гендиректор «Dragons capital» Томаш Фіала.

А як щодо анонсованого владою скорочення кількості держслужбовців? Також ніяк! На початку незалежності чиновників в Україні налічувалося близько 50 тисяч, а тепер їх аж 300 тисяч. Це при тому, що населення в країні значно скоротилося, зменшилася кількість держпідприємств, Росія окупувала Крим тощо.

Але чиновництво – понад усе. Це випливає з того, що уряд із січня підвищив оклади держслужбовцям та іншим категоріям працівників держорганів у середньому на 15 відсотків. «Це якесь дикунство – збільшувати зарплату без будь-яких об’єктивних причин, коли вся країна перебуває в злиднях, а більшість громадян ледве зводять кінці з кінцями, – прокоментував новину «Експресу» президент Центру ринкових реформ, екс-міністр економіки Володимир Лановий. – Соромно нашій держави мати такий уряд».

До слова, самі урядовці лише за один місяць «інтенсивної праці» отримали сотні тисяч надбавок, повідомляють «Українські новини». Йдеться про грудень минулого року. 224170,46 грн. «накинули» за інтенсивність праці прем’єр-міністру, першому віце-прем’єр-міністру, віце-прем’єр-міністрам і міністрам.

Українці ж побачили «інтенсивність праці» урядовців у платіжках за комуналку та на цінниках у магазинах.

Автор

Ольга Чорна

журналіст, блогер, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *