Буде гарно, аж страшно

Буде гарно, аж страшно

Сучасний Тернопіль все більше нагадує велику садибу. Край дороги тут цвітуть ружі на клумбах, віють прохолодою фонтани з гномиками, виграє під сонячним промінням різноколірна мозаїка, якою облицьований будинок. А коли ступиш у двір і зайдеш за дім, побачиш зовсім іншу картину – забур’янені грядки, зарослі лопухами стежки, сухе бадилля у саду.

У кінці серпня місто святкуватиме свій черговий день народження, тож немає нічого дивного у тому, що підготуватися до свята треба як слід. Уже зараз видно масштабні перетворення, яких зазнає центральна частина Тернополя. У кінці серпня місто святкуватиме свій черговий день народження, тож немає нічого дивного у тому, що підготуватися до свята треба як слід. Уже зараз видно масштабні перетворення, яких зазнає центральна частина Тернополя.

Особливо багато роботи на Набережній ставу. Саме на водному плесі цієї перлини файного міста 23 -25 серпня пройде Чемпіонат Європи з водно-моторного спорту. Тут, як подейкують рибалки, упродовж трьох днів глушитимуть рибу та забруднюватимуть акваторію.

Ще чимало тернополян ніяк не можуть зрозуміти, чому міська влада значно більше переймається облаштуванням фонтанів з підсвіткою та музикою, а заплющує очі на більш нагальні проблеми забезпечення життєдіяльності обласного центру.

Адже на те, щоб центр міста став гарним та привабливим, витрачають мільйони гривень. І це тоді, коли в інших мікрорайонах панує безлад. Наприклад, на вулицю Симоненка на «Алясці» незабаром можуть приїхати кінематографісти, аби зняти фільм про війну –вона виглядає, як після бомбардування. Не у кращому стані і Текстильна. А на нерукотворному затхлому озері на «Канаді» також можна проводити чемпіонати з водних видів спорту. Щоправда, катери там не дуже то й розженуться, а от байдарочники у протигазах почуватимуться привільно.

На тлі цих та багатьох інших негараздів у Тернополі намагання влади заробити собі девіденди тільки на фонтанах з музикою, сходах з підсвіткою та тротуарах з підігрівом  видається, принаймні, дивним. Інша справа, якби чиновники бавилися у місто майбутнього за власні кошти, але ж ні, бо за поверхневий марафет вони розплачуються коштом громади.

Нещодавно у 70 тисяч поштових скриньок тернополян потрапила газета, у якій влада хвалиться своїми успіхами. Мовляв, і у громадському транспорті навели порядок, і чи не всі дороги відремонтували. На підтвердження – світлини «до» та «після». Скажіть на милість, з яких це пір постійна турбота про зручності та добробут громади стала заслугою, а не прямим та безпосереднім обов’язком міського голови, депутатського корпусу, виконавчого комітету та комунальних служб і управлінь? Також цікавить, за чиї, якщо не за наші, гроші віддруковано величезний тираж цієї агітки?

Пригадую, як ще десять – п’ятнадцять років тому сотні водіїв проклинали хронічні ями під мостом біля так званого шостого магазину. Двічі, а то й тричі за сезон їх латали-перелатували, а толку не було. І ось одного ранку, добираючись стареньким ЛАЗом на роботу, зауважив, що під мостом не затрясло та не загупало. Виявляється, за ніч ремонтники поклали там бруківку і це дорожнє покриття переживе й нас з вами. Якщо не помиляюся, тоді міським головою був Анатолій Кучеренко. А тепер перед тим , як залатати вибоїну, влада мусить обов’язково прорекламувати її.

Взагалі,  хтось з мудрих зауважив, що влада тим ефективніша, чим непомітніша. У нас же, на жаль, все навпаки – роботи катма, а розголосу на всеньку Україну.

За великим рахунком нинішнє егоїстичне бажання обраних громадою високопосадовців бути, так би мовити, на слуху можна легко пояснити – незабаром знову вибори, а до доброго швидко звикається. Можна пояснити, але не можна виправдати навіть з тієї простої причини, що для власного піару вони наліво і направо розтринькують кошти всієї громади.

Дасть Бог, у здоров’ї та злагоді всі ми доживемо до Дня Тернополя. По-святковому одягнемося, вийдемо у центр, пройдемося Набережною, прогуляємося парком «Топільче», дамо заробити бізнесменам, котрі утридорога продаватимуть напої чи морозиво…  А далі, що далі?

З наступного після празника дня – хто до праці, хто на села копати картоплю. І знову вкотре нарвемося у маршрутці на зневажливе: «Куди претеся!», знову добряче протрясе на вибоїнах, знову почуємо з екранів чи прочитаємо у газетах, що у міській казні закінчилися кошти, тому доведеться потерпіти. Усе, як завжди, з тією тільки різницею, що «від дороги» святковий Тернопіль буде красенем. Все буде так гарно, що аж страшно…

Юрко СНІГУР.

Автор




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *