Мандрівна колекція спогадів родини Багріїв
Незвичайну карту із сувенірних тарілок створив у своїй оселі один з найсильніших чоловіків світу Петро Багрій зі Збаража. «Наш ДЕНЬ» уже розповідав на своїх сторінках про талановитого спортсмена, заслуженого тренера України, майстра спорту міжнародного класу, який у свої 55 виборов золото на світових змаганнях з гирьового спорту. Сьогодні ж ітиме мова про незвичайне захоплення родини пана Петра. Вже багато років Багрії збирають сувенірні тарілки із найрізноманітніших куточків світу. Зараз у їх колекції близько сімдесяти експонатів.
– Розпочалося все із захоплення відомого збаражанина, вченого, академіка Богдана Будзана, – розповідає пан Петро. – Коли ми познайомилися з ним і побачили його колекцію тарілок із різних куточків світу, вона настільки сподобалася нам з дружиною, що вирішили і собі зайнятися таким хобі.
Першими експонатами нашої колекції стали годинник у вигляді тарілки з Відня і дві тарілочки з Будапешту.
Так почалося. З кожним роком тарілок на стіні більшало і родина з усе більшим запалом почала вишукувати їх у кожній мандрівці. Пан Петро часто їздив на спортивні змагання, далі підключилися до цієї справи і діти, які також люблять подорожувати.
– Вже зараз, коли вперше приїздимо у місто, то насамперед шукаємо тарілку. Це як традиція, – зізнаєтся чоловік. – Із спортивних змагань також ніколи не повертаюся без нового експонату. Спершу ми привозили тарілки лише з-за кордону. А тепер до колекції додали і з українских міст. Вирішили, що це якось несправедливо – захоплюватися чужим, але не шанувати своє. Одна з найекслюзивніших – з 800-річчя Збаража. Тоді їх виготовили зовсім небагато. Тож не просто було їх дістати для нашої колекції. Але друзі допомогли.
Минулого року Петро Багрій їздив на чемпіонат світу в словенське місто Цельє, де здобув абсолютну перемогу серед ветеранів. Йому довелося обійти все місто і протягом кількох днів шукати сувенір до своєї колекції. Це була справжня пригода, але в останній момент все-таки вдалося найти тарілку з Цельє.
– Колекціонування об’єднує всю нашу родину і з кожним роком ми ставимося до нього все серйозніше, – каже чоловік. – Обираємо тарілки із цікавим сюжетом, щоб на них відображалася історія, колорит міста. Особливий момент, коли повертаємось додому і всією родиною розглядаємо покупку, а потім обираємо для неї місце на стіні. Он син нещодавно привіз тарілку з Азербайджану. А донька Наталя потішила тарілкою однієї з найменших країн світу – Монако.
До слова, дівчина вже встигла побувати у 13 державах. У планах ще багато цікавих мандрівок.
– В 2011 році я поїхала в тур, в рамках якого відвідала 8 європейських країн, – розповідає Наталя Багрій. – Саме звідти привезла свої перші тарілки. А далі з кожної поїздки в нову країну я просто зобов’язана привезти тарілку і поповнити колекцію. З кожною з них пов’язана якась історія, спогади про мандрівку, враження, емоції, тож усі екземпляри нашої колекції цінні та особливі по своєму.
Гості, які приходять до Багріїв, вражені такою великою колекцією. Родина з радістю розповідає про кожен експонат. Адже всі вони – маленька історія про мандрівку, приємні спогади.
– Інколи, коли поганий настрій, дивлюся на них і згадую наші подорожі. Івже за мить хочеться усміхнутися та з’являєтся бажання щось робити, – додає чоловік.
Петро Багрій мріє про тарілку з Риму – там він ще не встиг побувати, хоча в Італії вже був. А також радить усім – подорожувати, пізнавати щось цікаве, адже це збагачує духовний світ і надихає на нові досягнення.
Юля ТОМЧИШИН.
