Чортківські студенти вшанували 100-річчя боїв за Лисоню (ФОТО)

У минулий четвер подвір’я Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу імені О. Барвінського замайоріло вишиванками, синьо-жовтими і червоно-чорними стягами. Творчі колективи закладу виконували патріотичні пісні, студенти читали щемливі поезії про українських героїв.

DSC_0323

Літературно-мистецьке свято “Ви землю цю, що зветься Україна, своїм життям святили на всевік” присвятили 100-річчю боїв за гору Лисоня. Студенти та викладачі коледжу підготували цікаву концертну програму, вкотре нагадали всім присутнім про бойовий шлях Січових Стрільців, їх патріотизм, самовідданість у боротьбі за кращу долю України.

Молодь та їх наставники, які побували на відзначенні ювілею легендарного бою на горі Лисоня, поділилися із присутніми враженнями від побаченого дійства. На свято завітали представники міської та районної влади.

Із вітальним словом виступив директор коледжу, кандидат педагогічних наук Роман Пахолок. Для нього історія Січових Стрільців дуже особиста і близька, адже його дідусь  Михайло Чайківський з села Могильниця Теребовлянського району також воював у складіі УСС. Роман Іванович прочитав власний вірш, присвячений пам’яті дідуся, та поділився з присутніми власною родинною історією.

– Сьогодні ми проводимо акцію пам’яті та перегортаємо героїчні сторінки нашої історії, – зазначив у своєму виступі Роман Пахолок. –  Сотні молодих сердець єднаються разом, щоб вшанувати тих, завдяки кому ми через століття стоїмо у мирі і спокої під сонечком, можемо співати рідні пісні та славити своїх героїв.

Наприкінці дійства усі разом заспівали Гімн України. Цього дня велика студентська родина перегорнула героїчну сторінку життя рідного народу та вшанувала мужніх героїв, які віддали своє життя за Україну.

Дідусеві Михайлу Чайківському

Мати в три роки напівсиртою
Раптом зосталась. Слізьми сум не змити.
Мусив податись у світ за водою
Батько її. Щоб вижити – жити.

Двійко дітей він залишив й дружину:
При чужій владі без страху – ні кроку.
Парою коней, на фірі, в свитині,
Їхав дідусь мій на захід. В Європу.

Він був розумним, освіченим мужем
(Кожне тут слово правдиве, повір).
Чужі управи не люблять дуже
Мудрих людей. Його ждав Сибір.

Бесіда ж була сумна і тривожна.
В нього із слідчим, що долями править.
Завели «Дєло». Зовсім серйозно.
Зробили запис: «Пока оставіть».

…Більше півстоліття від того часу
В пам’яті світлій не можуть стерти.
Так поетично: він їде в Європу.
Так прозаїчно: втікає від смерті.

Роман ПАХОЛОК.

DSC_0445

DSC_0426

DSC_0410

DSC_0342

Автор

Юлія Томчишин

журналіст, "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

1 коментар

  1. Avatar
    галина

    от так подивишся на вас 1 думаеш. невже до нин1шнього дня така дикусть 1снуе. 1 щось там про Европу торочить. Про яких с1чових стр1льц1в ви тут святкуете. про люде1й яких з1гнали на захист Австро-Угорсько1 1мпер11? 1 це будуть майбутн1 вчител1. котр1 будуть вчити д1тей? Невже не соромно показувати на весь св1т. що ви боролися 1 в1ддавали свое життя за окупант1в, котр1 окупували ваш1 земл1.

    Відповісти

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares