Уже на сьомій хвилині фінального поєдинку Ліги Європи на варшавському стадіоні «Народовий» українські футболісти святкували перше взяття воріт суперника – чинного володаря цього трофею іспанської «Севільї». Тоді здавалося, що дніпряни, справившись з емоціями, зуміють перевести гру у потрібне для загальної перемоги русло.
Натомість вийшло по-іншому. Після двох поспіль голів, забитих внаслідок провальних дій наших захисників, «Дніпро» опинився у ролі доганяючого.
Та все ж філігранний удар нашого капітана зі штрафного у кінці першого тайму відновив паритет на полі.
А потім – після перерви – був ще один зовсім необов’язковий гол від іспанців, який у результаті й визначив долю переможця зустрічі – «Севілья» двічі поспіль і учетверте в історії клубу стала володарем Кубка Ліги Європи.
Тисячі українських уболівальників на трибунах «Народового» і мільйони наших співвітчизників біля екранів телевізорів до останньої хвилини матчу сподівалися, що «Дніпро» зробить неможливе. Проте, навіть після фінального свистка арбітра, коли трофей вже переходив із рук в руки іспанських гравців, нас не полишила впевненість у тому, що в Україні народилася ще одна команда елітного міжнародного класу, здатна на рівних боротися з титулованими суперниками Старого Світу. І саме за це ми щиро дякуємо наставнику «Дніпра» Мирону Маркевичу.
От, якби подібні вирішальні поєдинки ще б озвучували такі ж професійні, як і футболісти, коментатори, події на полі видавалися б значно захоплюючими. Але, як каже все той же Маркевич, то таке…
