У старовинному містечку на Тернопільщині жили предки зятя американського президента
У минулому номері «Нашого ДНЯ» ми розповідали про те, що Джаред Кушнер, чоловік Іванки Трамп, – нащадок українських емігрантів по лінії матері. На американському генеалогічному сайті є інформація, що дід матері Кушнера, Давид Штадтмауер, народився в селі Підгайці Тернопільської області. Приблизно в 20-х роках Штадтмауери перебралися в Америку і осіли в Нью-Йорку. І вже там батьки Джареда познайомилися. Щоб дізнатися, чи залишилися сліди знаменитих нащадків у Підгайцях, «Наш ДЕНЬ» вирішив завітати у це славне своєю історією містечко та розшукати інформацію про прадіда Джерада Кушнера.
Підгайці – одне з найменших містечок Тернопільщини, віддалений райцентр, який на перший погляд нічим не привертає увагу. Та якщо поглянути ближче – вражає його величезний потенціал. Тільки зауважте – тут зосереджено 54 пам’ятки архітектури та містобудування державного і місцевого значення, 14 пам’яток археології, 15 пам’яток історії, 8 пам’яток монументального мистецтва, 2 історико-меморіальні цвинтарні комплекси. Це, насправді, досі невикористана і забута перлина українського туризму та музей просто неба. Перша відома писемна згадка про королівське село Підгайці датується 1397 роком, вперше як місто воно згадане у 1463 році, магдебурзьке право отримало повторно – у 1539 році.
Спершу приходимо у міську раду – тут про знаменитих нащадків вже чули і разом з місцевим краєзнавцем Степаном Колодницьким розпочали дослідження предків рідні Дональда Трампа.
– Ми були приємно вражені, почувши таку новину, – зізнається міський голова Підгайців Тетяна Левкович. – Сподіваємся, що мала батьківщина предків зацікавить і Джерада Кушнера і це відкриє для нас нові перспективи та інвестиції. Адже за радянських часів Підгайці входили до Бережанського району. Тому більше коштів вкладали у розвиток Бережан як райцентру, а наше містечко потроху занепадало. Сьогодні у нас немає промислових підприємств. Але ми сподіваємося на розвиток туризму, адже у Підгайців багата і цікава історія. До нас часто приїздять гості з різних міст та країн. Тільки нам потрібно розвинути інфраструктуру, щоб наш населений пункт включили у туристичні маршрути.
Підгайці були одним із найбільш «єврейських» міст Галичини – перед Другою світовою війною єврейська громада міста складала близько 53%.
Краєзнавець Степан Колодницький.
– У місті чудово розвивалася торгівля, адже воно знаходилося на перетині важливих торгівельних шляхів, – розповідає Степан Колодницький. – Взагалі, євреї – це своєрідний економічний барометр міста. Якщо їх там багато мешкає, то значить у цьому населеному пункті вигідно жити.
Сьогодні ж сотні підгайчан шукають кращої долі у Польщі, Італії, Іспанії, США та інших країнах. За словами Тетяни Левкович, практично у кожній другій сім’ї містечка є заробітчани.
Степан Колодницький має копію книжки «Місто Підгайці» на івриті, яку видали євреї, котрі вижили після Голокосту, у Тель-Авіві в 1972 році. У ній зібрані світлини та історії з життя євреїв у Підгайцях. На одній із світлин зображені учасниці сіоніського дівочого гуртка. Серед них – Фріда Штадтмауер. Це родичка Давида Штадтмауера – прадідуся Джерада Кушнера. Вона не виїхала у США і пережила у Підгайцях Голокост. На іншій світлині вона вже в Ізраїлі, і в неї вже подвійне прізвище – Перл-Штадтмауер.
Учасниці гуртка «Сіоністської молоді», серед яких Фріда Штадтмауер.
Інформації про інших родичів Трампа, на жаль, не збереглося. Однак Степан Колодницький планує продовжити пошуки і написати у синагогу «Підгайці», яка знаходиться в Брукліні й довкола якої об’єдналися євреї, які емігрували з Підгайців. Інформація про предків знаменитих американців також могла зберегтися у львівському або ж варшавському архівах.
Синагога у Підгайцях збереглася, хоч і перебуває у занедбаному стані. Це – велика споруда, яка мала оборонне значення. Розмірами і товщиною стін вона нагадує міні-фортецю. Побудована вона була у першій половині XVII ст. і має статус пам’ятки національного значення.
Синагога у Підгайцях.
Сьогодні ж пан Степан шукає кошти, аби врятувати синагогу. Частину перекриття вже замінили. Хоч всередині не залишилося ні сліду від сакральної будівлі – лише елементи орнаментів та написів на стінах. Але всередині прибрано, і металеві вхідні двері-решітка зачиняються. Степан Колодницький сподівається, що вдасться знайти кошти і зберегти будівлю.
Про колись величезну єврейську громаду Підгайців нагадує найбільший в Україні єврейський цвинтар – кіркут. Тут збереглося більше 1000 надгробків.
Значна кількість надгробних плит була знищена – під час Другої світової війни на бліндажі, а у радянські часи їх навіть використовували для спорудження будинків, пам’ятників.
Єврейський цвинтар у Підгайцях – найбільший в Україні.
На цьому цвинтарі похований підгаєцький рабин Арон Веніамін Сольник – видатний вчений. Він став відомим у світі через «промову Веніаміна» – збірку запитань і відповідей з іудейського релігійного правосуддя.
Степан Колодницький розповідає, що всі, хто приходив на цвинтар, спершу повинні були тричі обійти навколо могили рабина Арона Сольника, молитися, а далі вже йти вклонитися до могил своїх рідних.
Могила рабина Арона Сольника
Взагалі тут кожен надгробок – маленька історія родини у знаках і символах, кожен з яких означає соціальний статус, вік, стать, професію і ще багато інших характеристик померлого. На жаль, у Підгайцях немає знавців івриту – тож поки що знайти могили Штадтмауерів не вдалося. Та Степан Колодницький переконаний – предки Джерада Кушнера поховані саме тут.
У радянські часи цвинтар хотіли знищити і побудувати на його місці дитячий садок і гастроном. І лише завдяки Мойсею Габору, який дійшов до Сталінграда разом зі своїм сином під час Другої світової війни, вдалося відстояти збереження кіркуту.
Також у Підгайцях до сьогодні залишилося приміщення школи, де навчався прадід матері відомого американця і є світлина, на якій він, ймовірно, присутній.
Степан Колодницький каже, що і надалі досліджуватиме та розшукуватиме інформацію про родину Штадтмауерів і сподівається віднайти ще багато цікавих фактів.
Мешканці Підгайців з оптимізмом сприйняли звістку про відомого земляка. Жартують, що тепер чекають новоспеченого американського президента та його зятя в гості. Сподіваються, що, можливо, хоч вони допоможуть їхньому містечку з багатою історичною спадщиною розвиватися і стати відомим туристичним центром.
