Федір Стригун: “Фестиваль не для акторів, а для глядачів”. Чим здивували Тернопільські театральні вечори

Федір Стригун: “Фестиваль не для акторів, а для глядачів”. Чим здивували Тернопільські театральні вечори
Фото portal.lviv.ua.
Святковим минулий тиждень зробили наші традиційні Театральні вечори. І хоча їх географічні й фінансові можливості стають дедалі вужчими, ми все ж цінуємо театри-побратими, які порадували нас своєю творчістю. «Бо фестиваль, – сказав голова журі, лауреат Шевченківської премії,  улюбленець тернополян н. а. України Федір Стригун, – не для акторів, а для глядачів. Сюди з’їжджаються ті, хто любить тернополян, а робите свято ви своєю любов’ю до театру і доводите нам, що ми потрібні для душі». Метр побажав щасливої дороги фестивалю, прозвучали його позивні, виголосив своє кредо Лесь Курбас (актор Євген Лацік) і – пішло-поїхало…

«Ножі в курях або спадок мірошника» Д. Гарровера (реж. В. Кучинський), Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса.

Атмосфера якоїсь першобутності різних за світоглядом людей, долі яких перетнулися. У кожного своя місія у цьому житті, свої відчуття, думки й переконання. Перемішалось і святе природне, і дикунське. У трикутнику з двох чоловіків і жінки кожен розкривається по-своєму. Тут і прозріння, дароване коханням, і жорстока помста за приниження, бажання вирватись на волю, усвідомити себе і прагнути подальшого розвитку. Освічений мірошник вривається у дрімучу атмосферу сільського побуту, де дружина – дитя природи, а чоловік більше любить кобилу, ніж її…- і все набуває нового сенсу. Гра всіх трьох емоційна, переконлива, актори працюють на успіх вистави. Щоправда, шокує «голий натуралізм» господаря, приправлений ненормативною лексикою. Але шотландська драматургія має свій гнітючий присмак. Хоча світло в кінці тунелю є.

«Кафе «Республіка» Б. Гнатюка (реж. Б. Гнатюк), Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я».

На сцені – різні покоління народних обранців: молодий цілеспрямований ідеаліст і теж цілеспрямовані, але на власну наживу, замахровілі прагматики. Людині, що прагне змінити країну на краще, пропонують чималий куш за перебіжництво. В хід іде все: брехливі обіцянки, гасла, не гребують навіть почуттями, підіславши дівчину, яка теж прагне скористатися з нагоди і втілити свою мрію – стати розкрученою співачкою. На ремствування юнака, що його хочуть підкупити – її моментальна реакція: а скільки дають? У відповідь: «Спочатку треба змінити світ, а потім співати – не перед рабами». Хочеться, аби з такими переконаннями приходили до влади нові політики. Адже старі бояться змін, бо тоді їх чекають кайдани і колапс. Він не вписується в їхні плани. І що тут скажеш? Думаймо! І то – добре!

Із задоволенням публіка зустрілася з  улюбленими акторами Іриною Сопіт, Анатолієм Гнатюком, Сергієм Калантаєм та ін.

«Скупий» Ж.-Б. Мольєра (реж. В. Борисяк). Хмельницький академічний облдрамтеатр ім. М. Старицького).

Класика. Комедія про батька-скнару, через патологічну скупість якого діти готові покинути рідний дім. Окрім колоритного образу самого Гарпагона (з. а. України М. Валівоць), де і зовнішність, і внутрішня природа талановитого актора спрацювали на успіх, ще та бестія – звідниця Прозіна, і кучер-кухар (два в одному), і слуга-філософ творять цікавий ансамбль. Вистава динамічна, відмінна пластика, сценографія у стилі епохи, а на тлі – промовисті загребущі руки над купою монет. І, попри те все, щасливий фінал. Музичне оформлення – також в лад зі сценічним дійством. Браво Хмельницькому театру!

«Жінки – ще ті бестії» М. Камолетті (реж. н. а. України А.Романюк), Волинський академічний муздрамтеатр ім. Т. Шевченка.

Комедія в суто французькому дусі. У паризького ловеласа Бернара три «наречені»-стюардеси, що з’являються в його помешканні за графіком прибуття літаків. Однак, раптовий збій графіка порушує звичний ритм життя – і все летить шкереберть. Тоді приходить на виручку надійна служниця і недотелепуватий, на перший погляд, друг з провінції. Саме він бере на себе ініціативу в залагодженні та пом’якшенні ризикованих ситуацій, стаючи таким собі цапом-відбувайлом. А від жіночого палкого поцілунку змінюється на очах: набирається відваги, запалу й рішучості. Всі емоції, що дрімали десь у глибині, вириваються назовні – і хлопця несе сила закоханості. З ним стається чудова метаморфоза, він – кум королю! Браво, Робер! (актор Ігор Натанчук).

«В неділю рано зілля копала» О.Кобилянської (реж. н. а. України О.Мосійчук), Коломийський академічний драмтеатр ім. І. Озаркевича.

Відома драматична легенда заграла в коломийців  усіма барвами художнього вираження. Музика – то трембіта й бубен, як віщуни лиха, то ніжна любовна мелодія скрипки. Дуже вдала, хоча й малозатратна сценографія, багато музики й пісень, особливо циганських, що розривають душу, прекрасне хореографічне вирішення Мирослави Воротняк, добротні костюми грають на контрастах і підсилюють дійство.

Покарана циганами за зраду молода жінка, підкинута заможній селянській парі її дитина, батько-циган, що через роки знаходить дочку і внука, щоб одразу ж його поховати, фатальна пристрасть героїні, яка, «втопивши себе в коханому», божеволіє через його зраду…

Спалахує й гасне небесне світило. Чорна туга охоплює душу.      Вистава, за оцінкою Федора Стригуна, така хороша, щира, глибока й чиста, що й самому захотілось поставити таку річ.

«Одруження» М. Гоголя (реж. І. Данілін), Чернівецький Молодий театр.

Вистава починається з хорошого «заспіву»: купу женихів на мотузці тягнуть свататись. Серед добре підтоптаних і молодий, але дуже несміливий. І одружуватись ніби хочеться – і колеться. На сцені – весільна сукня, навколо якої кружляє сонм претендентів-конкурентів в очікуванні нареченої. Справжній друг Подкольосіна всіляко відмовляє підстаркувату братію від женихання і врешті допомагає Агафії Тихонівні «викурити» їх. Вона таки «запала» на молодого і чекає щасливої миттєвості одруження з ним, а він, слабкодухий, щодуху втікає через вікно. Наречена шаленіє, її дикий свист – свідчення крайнього розпачу… І знову сідає при віконці, мріючи про наступного під гуркіт поїздів.

У виставі багато комічних ситуацій, добра акторська гра, цікаві сценічні знахідки.

«Джалапіта» Е. Андієвської (реж. А. Вусик), Перший Львівський академічний театр для дітей та юнацтва.

Джалапіта (актор Юрій Курило) особливий, не зі звичного для нас світу. Його знали як мандрівника космосом, винахідника надзвичайних речей та автора дивовижних відкриттів. Про нього залюбки оповідають анекдоти, пригадують добрі вчинки, преса не вгаває дивувати повідомленнями на кшталт: «Джалапіта пішов на концерт, а його музикою рознесло на частки – тепер мусять збирати їх по космосу» чи «пішов на виставку, а всі персонажі вийшли за рамки», «так добре пильнує дітей, що за десять годин немовля стало 20-літньою дівчиною» і т.д.

Неймовірні історії приправлені молодим запалом, динамізмом, чудовою технікою пластики й хореографії, надсучасним сценічним вирішенням з яскравим графіті. Молодь «купалась» у матеріалі – їм було цікаво, нам – незвично, але ж то сюр! (реалістично).

«Марія Заньковецька» І. Рябокляча (реж. н. а. України Ф. Стригун), Львівський національний академічний драмтеатр ім. М. Заньковецької.

Вистава корифеїв про життя і творчість своєї Патронеси – гість фестивалю. Багата, яскрава і промовиста сценографічно, наповнена пісенною творчістю сестер Тельнюк, шляхетні, зі смаком втілені персонажі, сенситивні (сенсибельні) монологи й діалоги, колоритний антураж, естетика доброго класичного театру. Велике спасибі й доземний уклін заньківчанам!

Вісім днів проминули швидко в очікуванні й осмисленні театральних див. У завершальний вечір організаторів і гостей привітав мер міста Сергій Надал, побажав творчих успіхів і висловив сподівання, що вже традиційний Курбасівський фестиваль матиме своє продовження. А начальник управління культури області Григорій Шергей назвав театральне свято мистецькою подією, що таки відбулася всупереч фінансовим проблемам, про що свідчили переповнені зали. Це – стимул для організаторів на майбутнє. Із вдячністю згадав незабутнього та далекоглядного Михайла Форгеля, який започаткував цей фестиваль у пам’ять про геніального режисера-земляка Леся Курбаса. А мене пройняло: а де ж зірка Курбаса на нашій алеї? Може, таки з’явиться в наступній черзі зорепадів?!

Закінчився вечір оголошенням номінацій експертного та журналістського журі, цінним призом від Миколи Булата і сподіваннями на цікавий майбутній фестиваль.

Влада Собуцька

журналіст, "Наш ДЕНЬ"





Loading...


Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares