З України він виїхав ще за президентства Януковича. Незважаючи на приятельські стосунки з Віктором Федоровичем та дружні з главою його адміністрації, а заодно – і партнером по бізнесу (телеканал «ІНТЕР») Сергієм Льовочкіним, наш найбагатший земляк Дмитро Фірташ змушений був покинути рідну землю через реальну можливість потрапити за ґрати.
Не в Україні, звісно, а в США, де синьковецького мільярдера підозрюють у хабарі на суму 18,5 мільйона доларів. З допомогою цієї суми він хотів отримати дозвіл на видобуток титану в Індії. Як твердять американські слідчі, за це Фірташу світить до 50 років в’язниці. Плюс конфіскація всіх активів. Якщо ж зважити на те, що днями Дмитру Михайловичу якраз виповниться перших 50, а ще на те, скільки у нього активів…
Власне, головну роль у втечі з України відіграв саме страх перед ув’язненням. Хай і в США, де тюремні камери комфортні – не те, що в Україні.
Так Дмитро Михайлович опинився в одному із своїх численних зарубіжних маєтків, а саме – в Австрії. Але й це не допомогло, бо саме у Відні його заарештували – на запит тих же американців, які попросили про екстрадицію Фірташа саме до їхньої країни. Однак, австрійці зважили на твердження арештанта начебто його переслідують за політичними мотивами – і не екстрадували. Більше того, його навіть випустили з-за грат під безпрецедентно високу заставу в 125 мільйонів євро.
Так і осів екс-тернополянин Фірташ у Відні. Разом з дружиною, сином і донькою. До речі, громадянами Росії.
І хоч не сиділося олігарху в Австрії, бо душа і тіло рвалися до покинутого в Україні бізнесу, зробити цього не міг. Бо його нова влада устами глави МЗС Арсена Авакова чітко і неодноразово попередила: тільки зійдеш з літака у Києві – затримаємо. Оскільки маємо низку запитань у зв’язку з порушеними в Україні кримінальними справами…
Тим часом минулого тижня до віденського будинку Фірташа навідалися з обшуком співробітники австрійської антикорупційної прокуратури. На запит Німеччини. У чому саме підозрюють олігарха достеменно тоді не було ще відомо. Тим паче, що зустрітися з ним німецькі слідчі хотіли у ролі свідка.
Та вже через два дні стало відомо: свідок Фірташ має великий шанс ще раз стати підозрюваним. Цього разу в Німеччині, де намагався за великі гроші купити інформацію про перебіг порушеної проти нього «титанової» справи у Штатах. У зв’язку з цим на кінець минулого тижня в Німеччині встигли заарештувати чотирьох чиновників-інформаторів…
Стосовно ж титанової оборудки, яку наш земляк планував провести з китайцями, то вона не перша. Титанове хобі Фірташа має глибокі корені в Україні. Зокрема, це – завод «Титан», розташований у кримському Армянську. Буквально за кілька кілометрів від державного кордону з Україною. Виробляє це підприємство сірчану кислоту та двоокис титану. Винятково з української сировини – і винятково для Росії. Адже Крим зараз окупований…Зрештою, до окупації ситуація була майже такою ж. З тією лише різницею, що, як раніше, так і тепер «Титан» використовує винятково український газ. Відповідно заборгованість підприємства «Нафтогазу України» сягнула мільярдної позначки.
Зрештою, у боргах Дмитро Фірташ, як у шовках…І це при його статках, які «Форбс» торік оцінив у 3 мільярди доларів. Однак так уже звик олігарх-утікач ще на зорі своєї бізнесової кар’єри: великі гроші робити –так!, а великі борги повертати – ні, ні і ще раз – ні! Через те лише «Нафтогазу України» донедавна найбільший в Україні продавець російського газу через зловісне «РосУкрЕнерго» Фірташ заборгував понад 6 мільярдів гривень. Це – за підрахунками «Нафтогазу». А за підрахунками олігарха борг цей удвічі менший. І це при тому, що 1,6 мільярда гривень «Нафтогаз» йому взагалі вирішив списати…Уявляєте? Тарифи для простого народу ростуть, як на дріжджах, а тут такий щедрий подарунок «бідному» олігарху – хронічному боржнику.
Правда, згодом, злякавшись реакції народу на це списання, керівництво НАК «Нафтогаз України» пом’якшило формулювання. Мовляв, то лише відтермінування боргу – до закінчення АТО. Цікаво, коли це станеться? Коли «патріот України» Фірташ повернеться з передової, назавжди прогнавши москалів з нашої землі? Тим паче, що фірташівські «Стирол» і «Азот» розташовані саме на тимчасово окупованих путінськими терористами територіях.
Між іншим, навіть під час війни обидва ці підприємства працюють. Цікаво, на кого?
І все ж «героїчними зусиллями» керівництву «Нафтогазу», а це вже згадуваний сьогодні Коболєв, його заступник Перелома та директор ДК «Газ України» Діденко, вдалося вирвати у Фірташа 4 мільярди гривень боргу за використаний його заводами газ. Далі – майже анекдот: вищезгадану трійцю місяць тому Кабмін Яценюка представив до нагородження орденом «За заслуги» третього ступеня…
Тобто, вибивання боргів із олігархів не є службовим обов’язком цих чиновників, а подвигом? Кого ж тоді нагородити за «подарунок» Фірташу в 1,6 мільярда гривень? Аби присвоїти цьому сміливцю звання Героя України.
На цьому тему боргів олігарха-арештанта можна б завершити, якби…
Якби не ще один борг. На суму 5 мільярдів гривень. Саме стільки випросив свого часу Фірташ у НБУ на порятунок банку «Надра». Результат: збанкрутілі «Надра» з неповернутими вкладникам грошима – і зниклі в офшорах мільярди, вкрадені Фірташем в України…
На титані і газі захоплення Дмитра Михайловича не закінчуються. Міцна дружба в нього і з овочівництвом, зокрема, з помідорами. У свої знамениті теплиці в рідному Синькові він вклав 30 мільйонів доларів. Чи не найбільші в Європі. На прилавки вони, оті синьковецькі овочі, тим не менше, не потрапляють. Надто «захімічені». Власне, на ринках і магазинах Тернопільщини їх теж не зустрінете – транспортують всю овочеву продукцію з Синькова у напрямку столиці…
Сам же мільярдер донедавна невтомно шукав нові сфери, в яких міг би застосувати свій кримінальний талант. Донедавна – оскільки зараз йому не до цього: прокурори і слідчі ним занадто зацікавилися. І то одразу в США, Німеччині та Австрії… Стосовно ж нових сфер, то вже примусово затримавшись у Відні, Дмитро Михайлович, до нитки обібравши банк «Надра», накинув оком на земні надра. Зокрема ті, які ховають у собі сонячний камінь….
Про те, скільки шкоди завдали Україні нелегальні (а інших поки що практично нема) добувачі бурштину вже сказано дуже багато. І про нелюдську руйнацію землі та лісів, і про високих покровителів тих, хто казково багатіє на цій руйнації, і про масштабну контрабанду українського сонячного каменю заледве не у всі куточки світу…
Мій сьогоднішній герой теж не втримався від спокуси нагріти руки на такій прибутковій справі. Тож приблизно рік тому через своїх довірених осіб в Україні зумів отримати дозвіл на користування 95 гектарами лісових «бурштинових» угідь на Житомирщині – начебто для потреб фірми «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат».
На щастя, ця афера Фірташу не вдалася. А все тому, що дозволу Житомирської обласної ради на передачу його фірмі отих бурштинових гектарів виявилося замало. Потрібна була ще й віза Кабміну. А там справа з невідомих причин застопорилася… Натомість втрутився суд – і скасував рішення облради.
Звісно, за інших, сприятливіших умов, Фірташ так швидко не здався б. Але ситуація склалася не на його користь: то німецькі антикорупційники з обшуком прийшли, то постачальників суперсекретної справи, яким олігарх начебто встиг заплатити за неї 500 тисяч євро, заарештували…
Отже, далі буде?
Схоже, що так. Адже як європейські, так і американські ЗМІ вже прогнозують: ненаситний український олігарх має великі шанси із свідка перетворитися на підозрюваного, окрім Штатів, тепер ще й у Німеччині. Тоді Україні стане хоч трохи легше. Адже нині вона у подвійній облозі. З одного боку це – кровожерний Кремль, а з другого – власні ненаситні олігархи…
Тетяна САВКІВ.
