Сьогоднішня відверта розмова з Михайлом Апостолом – про проблеми, які хвилюють наших краян. До речі, в одній з попередніх публікацій у тижневику, саме пан Михайло висловив готовність відповісти на запитання читачів «Нашого ДНЯ».
Відтак, радник міністра МВС, політичний і громадський діяч та наш земляк коментує перші листи тернополян, які надійшли на адресу редакції.
– Чи згодні ви з тим, що громадам треба краще знати, що необхідно для того, аби створити максимально сприятливі умови і для життя людей, і для розвитку бізнесу? Як, не озираючись ні на район, ні на область, зростити громади самодостатніми? Та на яку підтримку й від кого у цьому процесі слід розраховувати кожній наступній новоствореній об’єднаній громаді у майбутньому? – запитує пана Михайла читач на сайті «Нашого ДНЯ».
– Сама ідея об’єднання громад, звичайно, добра. Адже у нас є села, в яких постійно проживають лише 40-60 пенсіонерів. Десяток років тут не було весіль, не народжувалися діти. У той же час, у селі є сільрада з повним штатом працівників, клуб, бібліотека, школа, у якій навчаються п’ятеро учнів… Усі кошти, що надходили в село, йшли на зарплату цим працівникам. Я вже не кажу, яка доля судилася таким селам у майбутньому. Тож, вважаю, зараз задіяли лише пілотні проекти з укрупнення територіальних громад, а час покаже, яким буде кінцевий результат.
На яку підтримку слід розраховувати? Ми звикли, що нам завжди хтось має чимось допомагати, а думати і виходити із ситуації самотужки не вміємо чи не хочемо. Скажу про реальність. Відповідь на ваше запитання дав Тарас Шевченко ще 150 років тому: «…Мов негодована дитина. Лихої, тяжкої години, мабуть, ти ждеш? Добра не жди, не жди сподіваної волі – вона заснула…»
Щодо розвитку, то кожна громада буде вирішувати, виходячи зі своїх можливостей, який напрям обрати, щоб заробляти гроші та виживати: кооперація, садівництво, овочівництво, переробка продукції, надання різних послуг… Іншого законного шляху, ніж працювати і заробляти, ще ніхто не придумав.
– Пане Михайле, поясніть, будь ласка, моїм односельцям, чому не варто продавати свої землі, адже дехто з них, побачивши пачку грошей, забуває і про своє хліборобське коріння, і про те, що завтра може залишитися ні з чим, – просить Микола Ленько зі Збаражчини.
– На це питання я вже відповідав неодноразово. Наведу лише кілька фактів, і ви все зрозумієте. Наше старше покоління пам’ятає часи, коли кусень хліба вартував набагато дорожче, ніж така ж маса золота чи інших дорогоцінних металів, тому що цим окрайцем люди рятували і власне, і життя дітей від голодної смерті. Якщо у вас є земля, то це – найцінніше, що може бути, тому що ні ви, ні майбутні покоління ніколи не помруть з голоду і завжди зможуть обміняти хліб на дорогоцінні брязкальця.
– В Україні знову заговорили про можливе перезавантаження Верховної Ради. У минулому скликанні парламенту Ви вже працювали народним депутатом. Чи будете балотуватися цього разу, якщо оголосять позачергові вибори, а, якщо ні, то кого б хотіли бачити у новому законодавчому органі влади?- цікавиться Ольга Сачко з Бучача.
– Дочасні вибори – найгірший варіант із всіх можливих, тому що реального покращення не буде, а до державного корита, яке називається влада, прийдуть нові-старі, які не вміють, не хочуть і не будуть працювати для народу України. Це щось схоже на колоду з міченими, засмальцьованими, протертими картами. Як би цю колоду не перетасовували, а тузи і джокери мічені, тож їх видно здалека. У той же час, колодою абсолютно нових карт ніхто не допустить грати. Країну змінять на краще молоді, високоосвічені, комунікабельні люди зі знанням багатьох іноземних мов, навчанням і практикою у Європі чи Америці, яких називають НОВА ГЕНЕРАЦІЯ. Але це буде ще не скоро. Щодо мене, то я готовий допомагати цим молодим людям, і, якщо забажають, ділитися з ними власним життєвим та політичним досвідом. Я не бажаю знову йти в це болото, з якого не видно просвітку. На все Божа воля. Якщо не буду потрібним на державній роботі, то повернуся до наукової діяльності і благодійності у значно ширших масштабах. Але, разом з тим, я – людина команди. Команди тих людей, з якими пройшов непрості часи свого життя. Команди однодумців, які не зрадять, не залишать у біді…
– По телевізору тільки й того, що говорять про бурштинову мафію. Невже у правоохоронних органів замало сил, щоб раз і назавжди припинити це варварське руйнування екології? До речі, щось подібне вже десятиліттями відбувається в нашій області на берегах Дністра, звідки незаконно вивозять сотні тонн щебеню, – повідомляє Петро Похиляк з Монастирищини.
– Сил вистачає, а повноважень бракує. Чи ви вважаєте, що правоохоронні органи мають накинутися на мирних копачів, які в болоті по пояс миють цей камінь, і застосовувати силу? Передусім, копачі це роблять не з доброго життя, а зупинити цей процес вольовим рішенням назавжди, я не бачу можливості. Надіюся, що у найближчому майбутньому цей процес вдасться перевести у законне русло і основним покупцем бурштину стане держава. Хотілось би, щоб люди працювали і на державу, і на себе, а держава займалася вирішенням екологічних питань, рекультивації місцевості, насадженням дерев, забезпеченням роботою, збором податків для наповнення місцевих бюджетів.
– Як, за вашими словами, можна «висушити корупційне болото», якщо навіть НАБУ не має права розслідувати сумнівні вчинки вищих посадових осіб держави, зокрема – президента?, – запитує Василь Любчак з Гусятина.
– Про це я уже багато розповідав у різних публікаціях, тож коротко повторюся. Законодавчим шляхом слід ліквідувати усі передумови виникнення та існування цього корупційного болота, а також значно посилити відповідальність за корупційні діяння усіх, незалежно від статусу, політичної і релігійної приналежності чи кількості грошей на рахунках і т.д. Якщо перед законом будуть усі рівні, то й надія на краще у держави буде.
– Прочитав, що більше 75 відсотків українців нині довіряють новій патрульній поліції, чого не можна сказати про тих правоохоронців, які ще вчора називалися міліціонерами. Тож, коли чекати нового етапу реформи МВС,, щоб в органи, а особливо – місцеві, прийшли служити нові слідчі, дільничні і т.д.? – цікавиться Віктор Бойко з Теребовлі.
– Реформа МВС не зупинялася, а триває постійно. Цей процес складний і довготривалий. У Грузії він проходив близько десяти років. Якщо ви знаєте, де набрати нових, юридично грамотних слідчих, криміналістів, дільничних, експертів, оперативників, то реформування відбудеться дуже швидко. Наразі ж молодь вчиться, готується, проходить атестацію… Повірте, у цьому питанні все буде добре.
Коли ця публікація готувалася до друку, українців стривожила новина про відставку Арсенія Яценюка з посади Прем’єр-міністра. «Наш ДЕНЬ» попросив політика прокоментувати цю, без перебільшення, чи не найважливішу на сьогодні подію у житті країни. Ось що відповів Михайло Апостол:
– Цікаво, як нині почуваються ті, хто отримував команду і практично рік займався критиканством Уряду, не пропонуючи нічого взамін, не перестаючи бігати і милуватися собою з екранів телевізорів.
Наступний уряд приречений продовжувати реформи і робити це ще більш радикально, застосовуючи непопулярні заходи. Іншого шляху немає. Адже результат від непопулярних рішень наступає не сьогодні, а у майбутньому. Через це пройшли всі економічно розвинені країни світу.
Якщо всі гілки влади не будуть працювати в одній упряжці, Україна дійсно може опинитися у ситуації, з якої немає виходу.
Пропоную першочергові кроки, які повинна зробити влада впродовж наступних місяців:
– довести до логічного завершення дерегуляцію, як основну із складових корупційної системи;
– прийняти закон про захист інвестора;
– приватизувати або надати на відкритих прозорих конкурсах під інвестиційні проекти всі збиткові (крім стратегічних) державні підприємства, які є годівницею для чиновників усіх рівнів;
– навести лад із землею (інвентаризація. кадастрові номери, грошово-нормативна оцінка, бонітування) і, зокрема – із землею державної власності, а це близько 10 млн. га (приблизно – територія Болгарії), яку використовує для особистого збагачення невелика кількість українських та іноземних латифундистів;
– запровадити електронний документообіг у всіх сферах життя (забрати у чиновників можливість вирішувати долю як бізнесу, так і всіх соціальних питань);
– розділити політику і бізнес;
– повне реформування всіх правоохоронних органів;
– реформування всієї судової системи;
– спрощення і прозорість податкової системи, що дасть можливість скоротити армію контролюючих і перевіряючих структур;
– розвиток малого і середнього бізнесу – як основного наповнювача бюджету, вирішення питання зайнятості населення.
Що для цього потрібно ? Тільки політична воля, а розпочинати треба кожному із себе.
Олег ГРУШКОВИК.
