То, хто кого: прихильники земельних аукціонів чи зняття мораторію?
Постійно переймаючись найактуальнішими проблемами українського села, радник міністра МВС, громадсько-політичний діяч і наш земляк Михайло Апостол вкотре переконує: без деталізованого Закону про ринок земель в Україні годі й говорити. Єдино правильний шлях на сучасному етапі – повсюдне проведення чесних та відкритих аукціонів з продажу права оренди на землі сільськогосподарського призначення. Ось як він аргументує свою позицію:
– Земельні аукціони на право продажу оренди землі чи зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення? Що дасть більший економічний і фінансовий ефекти для держави, чи, правильніше сказати, для місцевих рад?
Я уже неодноразово писав, що мораторій чи його зняття без прийняття Закону «Про обіг земель» жодної юридичної сили не має. У цьому документі мали б бути виписані «правила гри» й усі обмеження – хто має право на купівлю землі; яка кількість в одні руки; хто має працювати на цій землі; які мінімальні ціни одного гектара; мінімальний і максимальний розмір господарств тощо. А ще потрібно розпочати й закінчити інвентаризацію земель, присвоєння кадастрових номерів усім ділянкам, провести нормативно-грошову оцінку.
Все це означає, що для того, щоб запустити ринок землі, необхідно розробити відповідну нормативну базу, якої наразі немає, а це – ще десятки законів й указів, які дадуть можливість середньому класу на селі «зачепитися» за землю.
Хочу наголосити ще раз: перший етап ринку землі вже відбувся: 10–15% землі сільгосппризначення уже викуплено за різними шахрайськими схемами (заповіти, іпотека, штучні кредитні зобов’язання, рішення судів тощо). Це – кілька мільйонів гектарів та десятки мільярдів гривень. Точних даних не має ніхто.
Але все це висить у повітрі, тому що неможливо отримати витяг на право власності, здійснити акт купівлі-продажу, заплатити податок, бо ще діє мораторій.
Думаю, що основна частина цих мільярдів – це не зовсім легально зароблені кошти. Через це такий пресинг іноземних «рятівників української економіки» щодо зняття мораторію. Адже дуже не хочеться втрачати свої кровні. Для цього потрібно, хоча б на короткий час, зняти мораторій, оформити на себе землю і, можливо, перепродати її. Тоді навіть цифри будуть зовсім іншими – із набагато більшою кількістю нулів.
А що отримає від цього держава? 5% від нормативно-грошової оцінки землі, а це всього кілька десятків мільйонів доларів.
Та, якщо навіть, не дай Боже, виставити на продаж усю землю, а точніше – 60% території України, то цих 5% відсотків у грошовому виразі це – 150–200 мільйонів доларів. Хіба це нам суттєво допоможе?
Та й версія прихильників зняття мораторію, що без ринку землі в Україну не прийде інвестор, втратила свою актуальність після оприлюднення е-декларацій невеликою частиною чиновників.
Ми вже сьогодні знаємо, хто може бути найбільшим у світі інвестором в українську економіку та покупцем нашої землі.
Тільки продаж права оренди землі сільгосппризначення на відкритих аукціонах може щороку надавати додатково в казну держави 25–30 млрд. грн.
Перші такі аукціони в різних областях України показують, що вартість оренди збільшується у чотири – сім разів. Це наш безмежний ресурс, а також шлях подолання основної корупційної складової у земельних відносинах.
Я продемонструю один результат такого аукціону на Тернопільщині, в одному з найбільш дотаційних районів – Монастириському, у такому собі віддаленому невеличкому селі :
– на аукціон про продаж права оренди було виставлено ділянки загальною площею 143,48 га. До аукціону орендна плата – 400 грн.;
– стартовий розмір орендної плати в середньому за один гектар становив 962 грн.;
– кінцевий результат торгів – 5454 грн. орендної плати за 1 га.
Вартість орендної плати збільшилася у 5,67 раза! А 782,5 тис. грн.. надходитиме до бюджету місцевої громади кожного року, що на 644,5 тисячі більше від стартової ціни. І це – за невелику ділянку.
І що головне – земля залишилася у власності цієї ж громади….
Надзвичайно просто зробити так само і в усій державі. А це 9–11 млн. га земель сільгосппризначення державної власності, які сьогодні використовуються дуже неефективно чи у різних корупційних і шахрайських схемах.
Радує інше, що міністр аграрної політики і продовольства Тарас Кутовий – перший аграрний міністр, який розуміє, що на даний момент єдиний правильний шлях ефективного використання сільгоспземель державної власності та залучення значних інвестицій – лише через аукціони та, паралельно, напрацювання і прийняття законів про обіг земель. Добре, що сьогодні в країні є такий «форпост» в уряді.
