Не чекаючи на ЖЕК: тернополяни розмалювали стіни гуртожитку малюнками з мультиків

Втомившись щодень випрошувати ремонту, люди скинулися на фарбу і самотужки почали змінювати простір довкола себе. Тепер працівники ЖЕКу, у який мешканці справно сплачують гроші, приходять сюди «на екскурсію».

DSC_0228

Гуртожиток на вулиці Максима Кривоноса, 6 у Тернополі схожий на сотні інших. На кожному поверсі – довгий тьмяний коридор, вздовж якого розміщені кімнати, спільна кухня і санвузол. Мешкають тут переважно сім’ї з дітьми. Для простих тернополян купити окрему квартиру з нинішніми цінами і зарплатами – майже фантастика. У багатьох родинах один або двоє батьків їдуть за кордон, залишаючи дітей на бабусь і дідусів, аби заробити на омріяні квадратні метри. Хтось винаймає житло, проте нині для багатьох сімей з дітьми навіть це не по кишені.

DSC_0233

Тепер на п’ятому поверсі гуртожитку не стіни – справжній шедевр малярства. Тут оселилися герої мультиків – українські козаки, Аладін і Русалочка, Колобок, Маша і Ведмеді, казкові птахи та рослини.

Усе це зобразив Іван Вегера, який разом із дружиною та донькою живе в одній із кімнат на поверсі. Чоловік згадує: якось дивився, як серед жовтуватих стін граються діти. Наступного дня купив кілька банок із фарбою і взявся розписувати стіни казковими персонажами.

DSC_0219

– Кімнати в гуртожитку приватизовані, і в ЖЕК усі ми щомісяця сплачуємо кошти. – Є навіть графа «додаткові послуги», але незрозуміло, що туди входить. Востаннє ремонт у нас на поверсі робили років шість тому. Усі стіни “зашаркані”, в тому числі й наші. ЖЕК нічого не робить, і мені це набридло. Кожного дня малював. Робив це для дітей, тому обрав тематику мультиків. Дітей живе на поверсі багато, малюки є майже в кожній кімнаті. Тепер у нас гарніше та веселіше.

DSC_0189 DSC_0190

Малярству, розповідає Іван, він професійно не вчився, проте змалку любив малювати. Спершу розписав одну стіну біля своєї кімнати. Сусідам сподобалося, тож почали просити чоловіка, щоб прикрасив і решту стін. Зібрали гроші, купили фарбу – і за тиждень самі не впізнали своє помешкання.

DSC_0178

– Усі побачили, що гарно. Хтось один колір фарби купував, хтось інший. Згодом з кожної кімнати зібрали гроші й докупили все необхідне, загалом вийшло менше, ніж по сто гривень. Просили наш ЖЕК, щоб допомогли матеріалами, але нічого не отримали. Все самі купуємо, – розповідає дружина Івана Оксана.

Ініціативу підтримали майже всі мешканці поверху. Незадоволених – немає.

DSC_0175

– Мені дуже сподобалося, як у казці – виходиш і зразу настрій покращується. Порівняно з тим, що було, дуже гарно, – розповідає Ірина Скальська. – Я вже 10 років тут живу, з чоловіком і двома дітьми, в одній кімнаті. Працюю в магазині. Чоловіка мобілізовували в АТО. Був усюди – і в Дебальцевому, і Попасній. Добре, що повернувся живий-здоровий. Щоб купити квартиру, нині треба хоч 600 тисяч гривень, а де зараз взяти ті гроші? Треба їхати на п’ятирічку на заробітки, і то обом з чоловіком. Це гнітить, як і те, що відбувається в країні, а тут виходиш – і радісно.

DSC_0173

Мешканці розповідають, що тепер їхній будинок став своєрідним екскурсійним об’єктом, адже побачити малюнки та сфотографувати їх приходить багато людей.

Тим часом, окрім стін, розповідають власники кімнат на поверсі, ремонту потребують й інші частини приміщення. А найперше – санвузол. Проте найбільшою проблемою для мешканців гуртожитку є те, що вони не можуть, як всі українці, встановити лічильники.

DSC_0172

Олександр Батенчук, який з сім’єю вже 16-ий рік живе в гуртожитку, розповідає: з однієї кімнати, де мешкають троє осіб, за проживання за місяць в середньому сплачують не менше 500-600 гривень у зимовий період. Люди вважають, що ця сума завищена, проте без лічильників проконтролювати витрати не можуть.

– Нам просто не дозволяють встановити лічильники, – каже Ірина Скальська. – Ми хочемо за свої гроші це зробити, але нам відмовляють. У нас туалет загальний, душ на першому поверсі. Збирали підписи, я особисто ходила до місцевого депутата, щоб посприяли у встановленні лічильника, але справа не зрушилась з місця.

DSC_0168

Працівники ЖЕКу, кажуть мешканці поверху, все ж не минають гуртожиток: після того, як з’явився розпис, теж приходили «на екскурсію». Люди, проте, не шкодують, що взялися самотужки за ремонти. В оновленому помешканні подобається дітям, і це найважливіше.
12-річна Неля живе в одній кімнаті гуртожитку з батьками майже з народження.

– Раніше було погано, – каже вона. – А зараз набагато краще. Стіни були брудні й жовті, а тепер кольорові.

Антоніна БРИК.

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *