За роки незалежності від торгівлі людьми постраждали понад 120 тисяч українців
Незвичайна виставка зі 120 фігур-силуетів постала на алеї перед Театральним майданом Тернополя. Фігури чоловіків, жінок і навіть дітей демонструють реальні оповіді з життя колишніх “рабів”. Автор інсталяції, у минулому теж постраждалий від сучасного рабства, закликав таким чином українців об’єднати зусилля для попередження торгівлі людьми та надання допомоги потерпілим.
Бажання заробити синові на навчання, доньці на весілля, мамі на операцію нерідко призводить до того, що люди вирушають на заробітки у близькі чи далекі краї. Проте часто замість бажаних прибутків знаходять неволю.
Пересувна виставка “Невидимі” створена, аби привернути увагу до проблеми торгівлі людьми та розповісти історії потерпілих, які живуть серед нас, але часто залишаються непоміченими. 120 фігур-силуетів уособлюють понад 120 тисяч українців, які постраждали від торгівлі людьми з 1991 року, за оцінками представників Міжнародної організації з міграції в Україні. Чоловіки й жінки становлять приблизно однакову кількість, десять відсотків із них – діти.
На кілька десятків фігур нанесені невигадані історії жертв сучасного рабства. “Я виховувалася в дитячому будинку, а після 9 класів вступила до музичного училища. Грошей постійно не вистачало, знайома подруга запропонувала влітку підробити нянею в Києві. Насправді ж я опинилася в руках сутенерів, які кожної ночі відвозили мене до різних чоловіків. Один із клієнтів пожалів мене і допоміг втекти”, – такою є історія 16-річної Людмили.
Для Тернопільщини, де основні інвестори – заробітчани, проблема торгівлі людьми є чи не найактуальнішою. Трудове рабство – таке ж поширене, як і сексуальна експлуатація, кажуть міжнародні експерти.
44-річна Ольга працювала продавцем у магазині. Її історія теж представлена на виставці. “Погодилась на пропозицію знайомого та виїхала до Польщі на сільськогосподарські роботи, – зазначає жінка. – Сподівалась заробити на ліки доньці з вродженою вадою нирок. Обіцяна зарплата – 1500 євро на місяць. Мене “продали” власникові овочевого цеху. Працювати довелось по 14 годин на день. Мобільний телефон та паспорт відібрали. За непокору били. Цех охороняли з автоматами. Виходити на вулицю не дозволялось. Через півроку, коли закінчився строк візи, мене відвезли на кордон з Україною. Кордон перейшла пішки. А потім добиралась попутками додому. Пригрозили розправою над рідними, якщо спробую комусь розповісти. Грошей не дали ні копійки”.
Самого автора інсталяції ми не побачили, так само, як і тих людей, чиї розповіді прочитали на силуетах. Мовчазні фігури на алеї дуже голосно закликали тернополян, споглядаючи за журавлем у небі, все-таки берегти синицю в руках. Гроші можна заробити, а життя назад повернеш.
Антоніна КОЛЯДА.
Ірина МЕДЛОВЕЦЬ, спеціаліст програми з протидії торгівлі людьми Міжнародної організації з міграціїв Україні: “Якщо виїжджаєте за кордон, ви маєте дізнатися якомога більше інформації, щоб зробити цю поїздку безпечною. Є чудовий ресурс, такий як безкоштовна гаряча лінія 527. На гарячій лінії працюють кваліфіковані соціальні працівники, юристи, які нададуть безкоштовні консультації з того, як безпечно виїхати за кордон”.
