На думку заступника голови обласної ради Олега Боберського, зараз значно конструктивніше вести мову не про доцільність чи недоцільність проведення адміністративно-територіальної реформи, а про тактику її здійснення.
– Значно легше говорити про те, що погано, Набагато важче зробити так, щоб вийшло на добре, – зауважив Олег Володимирович у пролозі нашої розмови, яку я розпочав з уже дещо традиційного запитання:
– Скажіть, будь ласка, чи на часі саме зараз, коли на Сході тривають бойові дії, баламутити людей , перекроюючи давно усталені межі сіл і цілих районів?
– Будь-яка реформа – це шанс для нашої області нарешті залишити останні позиції у всеукраїнських рейтингах. Адже хто б і що не говорив, а нині Тернопільщину передусім асоціюють з регресивним дотаційним регіоном – ні потужних промислових підприємств, ні міцної матеріальної бази для належного соціального захисту населення чи створення нових робочих місць. Упродовж десятиліть у нас залишається найнижчим показник середньої заробітної плати, а це, у свою чергу, призводить до щоразу більшого відтоку продуктивних сил.
– Тож, на вашу думку, адміністративно-територіальна реформа може стати панацеєю від усіх цих задавнених хвороб?
– Я б висловився дещо по-іншому: реформа, безсумнівно, дасть поштовх для розвитку області, створить необхідні передумови для того, щоб громади краю знайшли свою конкурентноздатну нішу у житті країни. Адже запропоновані урядом нововведення чи не вперше за століття спрощують систему державного управління та повертають до витоків місцевого самоврядування. Наприклад, замість Підгаєцького району буде створена Підгаєцька громада. Формально різниці майже немає, а насправді, коли громада обере місцевих, а не «завізних», депутатів, створить виконком, позбудеться впливу обласних та районних органів виконавчої влади і самостійно визначатиме пріоритети розвитку своєї території, ось тоді все зміниться.
По-друге, зараз ми всі дружно говоримо про необхідність залучення у район, в область, в Україну інвестицій. А, дозвольте запитати, на що передусім звертають увагу інвестори? Вірно, на прозорі та прогнозовані правила введення бізнесу, на зрозумілі та довготривалі правила гри. При дуалізмі влади, коли обласні чи районні адміністрації нерідко дивляться в один бік, а обласні, районні (а ще – сільські) ради – в інший, потенційні інвестори навряд чи не усвідомлюють усіх ризиків вкладення капіталів. Натомість, вже після реформи вони напряму матимуть справу не з Києвом чи Тернополем, а тільки з громадою.
Третя, чи не найважливіша складова запропонованих змін – кардинально новий підхід до формування місцевих бюджетів. Після проведення реформи громади отримають 60 відсотків надходжень податку на доходи фізичних осіб. Крім того, стовідсотково залишатимуться на місцях податки не землю, нерухомість, акцизи, а це ті реальні кошти, який кожен громадянин особисто «з власної кишені» сплачує в бюджет. Тепер він буде знати, на утримання якого конкретно визначеного чиновника йдуть його гроші.
Відтак, використання цих коштів місцеві депутати зможуть здійснювати лише під безпосереднім контролем людей, які їх сплачують. Звідси ще один плюс реформи – вона «прив’язує» конкретного чиновника до конкретних громадян. Він буде підзвітним і залежним від їх волі.
І, наостанок, не можна не визнати, що нині найбільша концентрація продуктивних сил зосереджена навколо міст. І якщо Тернопіль, Кременець чи Чортків ще якось розвивалися, то вже десятки менших містечок та селищ у нашій області з року у рік фактично деградують. Коли ж вони стануть центрами територіальних громад, то зможуть отримати друге дихання. Для цього регіонам треба не так уже й багато – мудрий депутатський корпус, чітка стратегія розвитку, сприятливий інвестиційний клімат з врахуванням специфіки виробництва, географічної чи історичної привабливості тощо.
– Ви зараз говорите лише про позитиви від об’єднання громад. Проте, ніде правди діти, у запропонованої урядом реформи вистачає і противників.
– І це логічно. Адже, зміни, що грядуть, передбачають серед іншого і скорочення адміністративного апарату, якісні перетворення в освіті та медицині. Якщо громадяни хочуть жити краще, то повинні думати про те, як забезпечити якісну освіту, якісну медицину. Де, наприклад, дитина отримає кращу в освіту: в школі, де кілька учнів і одна вчителька навчає кілька дисциплін, чи в повноцінній та сучасній школі, де якість навчального процесу та можливості більші. Навряд чи нова громада захоче витрачати гроші на спеціалістів чи посади, які їй апріорі стануть непотрібними. Тому на всіх рівнях й відчувається спротив. Ми ж хочемо раз і назавжди поламати стереотип «без стільця немає розвитку», поставивши на шальки терезів долю трьох-чотирьох людей, які нині «при портфелях», та долю тисяч українців у тій чи іншій громаді. Причому, ніхто не стверджує, що вивільнені чиновники будуть залишені напризволяще – структурна перебудова має відбуватися комплексно і, так би мовити, з найменшими моральними та соціальними втратами.
– Скільки громад залишиться на Тернопільщині після укрупнення?
– У перспективному плані, запропонованому Офісом реформ, значиться 37, але це ще не кінцевий варіант. На засіданнях комісій доводиться вносити корективи буквально на ходу.
– Чи не зазнає змін територія нашої області. Наприклад, чи не відійде якесь село до Хмельниччини, а інше – до Львівщини?
– Думаю, ні. Принаймні, я розмовляв з спеціалістами та ідеологами адміністративно-територіальної реформи і переконався, що інформаційні повідомлення про нібито поділ України на 8-9 округів за принципом Галичина, Поділля, Волинь і т.д. – це чистої води дезінформація з метою зупинити розвиток територіальних громад і залишити усе так як є. А є у нас не так вже й багато. За моїми підрахунками, лише кожна десята громада Тернопільщини – самодостатня. Причому, чим вона «дрібніша», тим нижче опускається у рівні життя людей.
– А хіба реформу можна зупинити?
– У Законі чітко записано: «добровільне об’єднання громад». Наголошу: добровільне. І щоб воно відбулося, потрібен конструктивний діалог на всіх рівнях. Людей треба переконати у позитиві, доцільності та невідворотності запропонованих змін. Коли ж цього не станеться вчасно, не виключаю, що на наступних виборах до місцевих рад реформа може стати розмінною монетою у торгах деяких політичних сил за електорат, може слугувати подразником, щоб повернути втрачений авторитет. Цього допустити не можна.
– Зрештою, не можу не запитати: адміністративно-територіальна реформа – це суто «український велосипед», чи вона вже десь працює?
– Закон «Про добровільне об’єднання громад» взяв за основу модель територіального управління, яка вже прижилася в успішних країнах Європи. Ніхто і нічого спеціально не придумував. У Польщі я на власні очі побачив переваги реального місцевого самоврядування. Громади там відіграють без перебільшення визначальну роль у розвитку всієї країни, а воєводства чи повіти мають прямі партнерські стосунки, наприклад, з фондами Європейської унії.
Більше того, якщо хтось думає, що Євросоюз – це об’єднання держав, той помиляється. Якщо подивитися структуру фінансових і міжбюджетних стосунків, то це швидше об’єднання на рівні регіонів за спільними економічними інтересами.
Україна підписала асоціацію з ЄС і зараз працює над адаптацією свого законодавства згідно з міжнародними стандартами демократичного світу. Децентралізація влади та передача значних повноважень на місця – черговий важливий крок на цьому шляху. Громади мають зрозуміти це і зробити необхідні висновки та дії, щоб вже з нового року жити за новими стандартами і з новими перспективами.
