Роман Заставний: «Тернопіль отримав мільярдний бюджет. А громада нехай контролює, як ці кошти місцева влада витратить»

Роман Заставний: «Тернопіль отримав мільярдний бюджет. А громада нехай контролює, як ці кошти місцева влада витратить»

Екс-голова Тернополя Роман Заставний нині представляє інтереси обласного центру і нашого краю у найвищому законодавчому органі держави.

Як народний депутат, він, безсумнівно, має безпосереднє відношення до розробки та ухвалення задекларованих владою реформаторських законопроектів, які нерідко не знаходять одностайної підтримки у суспільстві. Саме про це – відверта розмова з Романом Заставним.

 

– Романе Йосиповичу, сьогодні мешканців області чи не найбільше хвилює так зване добровільне об’єднання територіальних громад. Насправді люди не особливо знають, робиться це на гірше чи на краще. Чи виграють від цього звичайні мешканці села? Адже у які б красиві обгортки влада не загортала свої обіцянки, поки що у сільській місцевості не поліпшилося ні медичне обслуговування, ні соціальна сфера. Навпаки, з бюджетів сільських рад держава видерла навіть податок на доходи фізичних осіб.

– Я зауважу, що людям часто насправді розказують зовсім інше, пов’язане з проведенням реформи. І цьому є абсолютно логічне пояснення. Чому? Тому що, коли ми говоримо про територіальну реформу, то, умовно кажучи, 10, а то й 20 сіл мають об’єднатися в одну громаду. Відповідно, сільські ради будуть згорнуті і залишиться єдиний керівний орган в центрах об’єднаної громади, а в селах –лише війт. Тепер подумайте: хто у селах є носієм інформації? У першу чергу люди йдуть до сільради. А її працівники, які можуть залишитися через півроку без роботи, що мають казати? Вони кажуть, що дуже погана злочинна влада все робить, аби знищити село, кожен фантазує, як може. Але український народ, врешті, має бути мудрішим. Наприклад, шукаємо, за що до школи купити котла, чи вікна відремонтувати, чи тонну вугілля придбати, і це коштує півтори тисячі гривень. А коли в сільській раді працює в середньому 5-7 чоловік і кожен з них отримує по півтори тисячі гривень у місяць, то якби ми цю реформу зробили на початку незалежності, вже мали б не те, що вікна замінені чи котли, а й новозбудовані школи – за ті самі гроші, які просто профітькали. Але, безумовно, усе має відбуватися добровільно, шляхом переконання людей.

 

– На добровільність, звісно, це трохи не схоже, адже влада лякає, якщо до 15 липня не будуть сформовані об’єднані громади, значить, вони не отримають державних субвенцій на освіту, медицину… Взагалі, чому ж раніше не була проведена реформа з укрупнення громад?

– А тому, що, відверто кажучи, владі було вигідно мати власну своєрідну мережу, яка була їй підконтрольна у вигляді цієї вертикалі. На Західній Україні це проявлялося, можливо, менше, особливо багато маніпуляцій було на Сході держави. Тому з досвіду усіх європейських країн територіальну реформу в Україні потрібно провести. Від цих змін теперішня влада, тим паче перед виборами, навряд, чи збере дивіденди, але виграють люди. Щоб багато не говорити, типовим прикладом є міста, особливо обласного значення, котрі вперше за роки незалежності отримали великий фінансовий ресурс. А після реформи, практично, в такому становищі опиняться всі об’єднані громади.

Для порівняння: нині держбюджет Тернополя складає більше одного мільярда. А ще кілька років тому стільки складав весь бюджет області і ми з того тішилися. Оце для того і потрібна реформа, аби гроші не розпорошувалися, щоб не йшли через різні структури, громада хай бере і сама контролює. Отут лише виникає питання: чи будуть люди готові до повноцінних функцій контролю за використанням коштів? Тому що децентралізація і об’єднання громад – це, в першу чергу, фінансова автономія.

 

– У своєму посланні президент сказав, що незадоволений діяльністю уряду, Верховної Ради, а також власною. У таких випадках щось потрібно кардинально змінювати. На вашу думку, що саме?

– Насправді важко коментувати слова президента і те, який задум він у них вкладав. Я думаю, що перш за все, президент прагнув підіграти електорату напередодні місцевих виборів, якщо вже бути до кінця об’єктивним. В Україні ще не було ні жодного президента, ні уряду, ні політичної сили, яким би українці довіряли протягом тривалого часу. Тобто, ми так само мінливі і так само за це якоюсь мірою платимо. Політики – це фактично відображення кон’юнктурних вподобань населення. І вони ж, по суті, наполовину артисти, які грають ту роль, яку хочуть побачити виборці.

 

– Дякую за відвертість, але насправді люди чекають виконання їхніми обранцями обіцянок, а не клоунади. Бо від цієї «гри» залежать долі мільйонів.

– Якщо ми вже розвиваємо цю тему, давайте скажемо по-іншому. От всі говорять, що в Україні нічого не змінилося і не відбуваються реформи. Давайте спробуємо не філософськи, а практично підійти: а що таке не змінилося? Україна і життя у державі – це не тумблер, який включив-виключив. Зміни починаються із нас з вами. Якщо є хабарники, то і є люди, які дають хабарі. От змінюся я – змінюйтеся ви, ще хтось, тоді зміниться держава. А якщо говорити про фундаментальні речі, знову ж таки, повернімося до добровільного об’єднання громад. Ця реформа, по суті, зі зміни устрою держави в таких суттєвих речах, де ми даємо величезні повноваження місцевим органам влади. Фінансові потоки змінюються, відбувається децентралізація. Ми про це говорили роками, тепер виступаємо проти. Не знаємо чого – придумаємо. А як тоді можна реформуватися?

У розробці також новий податковий кодекс, який має змінити систему стосунків між державою, бізнесом і простими людьми. У пенсійній, освітній галузях теж напрацьовані зміни. Треба визнати, що буксує система охорони здоров’я, причому серйозно. Щодо бюджетної політики. Прийняли бюджет, який фундаментально різниться від усіх попередніх. Як не тяжко, в час війни, кризи, в час анексії і втрати частини ВВП країни, але держава бюджет перевиконує. Ми сформувати бюджет, який складає не менше 5 відсотків ВВП, профінансували всі міста. І ці бюджети перевиконуються. Нема проблем з казначейськими рахунками. Звичайно, усім хотілося б жити краще, щоб ми якнайшвидше отримали практичний результат. От коли зараз за підсумками півріччя Кабмін буде розглядати питання підвищення пенсій і мінімальних зарплат – я думаю, що це такий лакмусовий папірець, по якому люди будуть тестувати, чи держава справилася.

 

– Питання підвищення пенсій, зарплат – усе це поки лише розмови. Люди нині страхаються інших підвищень – за газ, електроенергію, воду, житлово-комунальні послуги, ціни на продукти…

– Прямо на офісі «Народного фронту» висить оголошення, що наші юристи надають консультації з приводу оформлення субсидій. Очікували, що в області за ними звернеться щонайменше 40 тисяч людей, а здали документи лише10 тисяч. Люди добрі, звертайтеся, бо це також інвестиції в економіку області. Якщо держава дала ці гроші і тернополяни можуть їх взяти, то вони не витратять їх зі своєї кишені. А відповідно куплять за них продукти харчування, ліки, чи відкладуть кілька сотень гривень.

 

– У різних державних інституціях нині працює чимало іноземців, зокрема, грузинів. Чи ми такі меншовартісні, чи немудрі, чи справді в Україні немає чесних спеціалістів, патріотів?

– Я з вами погоджуюсь і не погоджуюся. Тому що, враховуючи, які були міністри до того, навіть після Революції гідності, то вже краще нехай будуть іноземці за принципом – гірше не буде. Проблема є в тому, що все-таки іноземці не знають нашої ментальності і суспільного устрою. А щоб змінити систему, треба робити послідовні кроки. Щодо Грузії. Звісно, навести порядок у цій маленькій країні було легше. Україна – територіально велика держава, із своєрідним менталітетом різних регіонів. Але надіюся, що команда Саакашвілі, яка прийшла в Україну, щиро прагне для українців позитивних змін. А взагалі, основна наша національна ідея – це позбутися олігархів. Якщо цього не станеться – в державі нічого не зміниться.

 

– У нас президент – олігарх.

– Олігархи мають визначення: це –люди, достатньо багаті, у їхніх володіннях медіа-холдинги і живуть вони з ресурсів природного походження. Тут треба визнати, що Порошенко не збагачувався з таких ресурсів. Він будував промислові групи на реальному секторі економіки, на промисловості. А коли ми говоримо за Коломойського, Фірташа, Пінчука, Ахметова – вони усі збагачувалися на національних надбаннях. Вугілля, газ, електроенергія, сфера послуг у державному секторі – оце є олігархи класичні. Ці люди вкладають великі кошти у політику і медіа. За великим рахунком 3-4 олігархи за рік до виборів можуть визначити, хто буде жертвою, хто переможцем. Те, що вплив медіа в глобальному світі надзвичайно великий, – доказав Путін. Тож якщо хочемо будувати нормальне думаюче суспільство, ми повинні дати людям альтернативу і в суспільному, і в публічному житті, і сприйняття національного світогляду. Забрати монополію на інформацію.

– Романе Йосиповичу, давайте повернемося, образно кажучи, додому. У тернополян до міської ради нинішнього скликання чи не найбільше претензій. Стихійна забудова міста, знищення зелених насаджень, парків, корупція… Схоже, не поспішають захищати інтереси краян і їхні представники у парламенті. Ваша точка зору на це – як народного депутата і колишнього міського голови?

– Нам треба визначитися, як мають політики захищати інтереси тернополян? Все має бути згідно діючого законодавства. Сьогодні у міській раді керує політична сила, якій на попередніх виборах довірили тернополяни. Від цієї сили обраний і міський голова. Це є волевиявлення тернополян, які передали монополію на управління містом цій політичній силі, з неї і повинні питати. У народних депутатів інші повноваження – відстоювати інтереси міста, області у парламенті, на рівні держави. Можу сказати точно – за роки незалежності ніхто так цього не домігся, як народні депутати від Тернопільщини нинішнього скликання. Починаючи з питань децентралізації влади, добровільного об’єднання громад, фінансування… Я уже говорив: ми зробили усе можливе, аби Тернопіль отримав унікальний бюджет. А громада нехай контролює, як цей мільярд гривень буде витрачений. Якщо його розкрадуть – вибачте – ви цим людям делегували повноваження, будьте так само відповідальні.

– Чи дочекаються тернополяни перевиборів обласної ради, яка, по суті, давно є вже нелегітимною?

– Сподіваюся, це станеться одночасно з виборами до місцевих рад – 25 жовтня. Справді, там вже партії порозпадалися, а дехто і призабув, що є депутатом.

– Чи буде ваша політична сила брати участь у виборах міського голови Тернополя? Чи є вже визначена кандидатура?

– Безперечно. Кандидатом буде достойна людина міста Тернополя і його жителів.Це я вам обіцяю.

Зіна КУШНІРУК.

Зіна Кушнірук

Редактор






Loading...



Схожі публікації

1 коментар

  1. Тарас

    Я навіть не сумніваюся, шо буде “достойна” людина з Тернополя представляти заставного на посаді мера.ОДА через свого Барну він вже контролює, ше проголосуйте за його суперактивіста ковалика на мера – і вся область буде на Романа Йосиповича працювати… Така собі вотчина з кріпками

    Відповісти

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares