«В автобус зайшли 20 хлопчиків, а дівчаток на 10 менше. Скільки дівчат поїхало на екскурсію? Куди їхали хлопці, якщо відомо, що в автобусі їхали учні одного класу?». Це – не завдання на розвиток телепатії, а задача з підручника для другого класу, затвердженого Міністерством освіти України. І таких прикладів – багато. Всього в новому підручнику, за яким цього вересня почала вчитися половина українських другокласників, тернопільські видавці знайшли 90 помилок.
У такому ж підручнику для першокласників – уже 153 помилки! І всі – на будь-який смак: орфографічні, пунктуаційні, стилістичні та… геть безглузді Двієчним і не снилось…
Що знатимуть про світ школярі?
– Було б весело, якби не було сумно, – вважає директор тернопільського видавництва «Підручники і Посібники» Ярослав Гринчишин, чиї редактори досліджували «ляпи» у нових книжках. – Наприклад, учням початкових класів пропонують задачу про бджілку. Цитую приблизно: бджілка Майя зібрала за літо 27 (!) кілограмів липового меду та 24 кілограми (!) квіткового. Скільки кілограмів меду зібрала бджілка за літо? Це ж якою повинна бути та бджілка, аби півцентнера меду принести? В іншій задачі пташки сиділи на стовпі, певна кількість відлетіла, а дітей запитують, скільки птахів залишилося… на дроті. Такі задачі, а їх у нових підручниках – десятки, формують у школярів неправильне уявлення про світ і можуть позбавити логічного мислення.
Поширені й власне математичні помилки, каже видавець. Дітям пропонують накреслити не сам відрізок, а його «довжину». Крок називають «міркою довжини», хоча терміну «мірка» в математиці нема, та й крок – змінна величина, а отже, не може бути тією «міркою». Крім того, визначення чисел написані чи не академічною мовою, яка шестирічним дітям незрозуміла. Все може зовсім відбити у дітей бажання вчитися.
– Уявіть собі: перший клас, приблизно десятий урок, а школярам вводять з десяток нових понять: точка, пряма, вертикальна пряма, горизонтальна пряма, похила, крива, ламана, замкнена… Не можна з маленькими дітьми вивчити на одному уроці таку кількість термінів! – обурюється пан Ярослав.
Монополія на безграмотність
Наведені приклади – це прикро та страшно, каже він. Ганебним явищем вважає неграмотні підручники і тернопільський видавець Василь Ванчура. Водночас, засилля помилок у книжках, за якими змушені навчатися школярі, вони пояснюють відсутністю конкуренції.
– В Україні приблизно 30 видавництв продукують навчальні книги, – розповідає Ярослав Гринчишин. – Однак, останнім часом так званий конкурс підручників виграють в основному два видавництва. Вони й отримують право друкувати навчальну літературу для школярів і отримують на це відповідний гриф Міносвіти.
Одне з таких видавництв – «Видавничий дім «Освіта» – і надрукувало горе-підручники з математики для першого та другого класів (автори – Фаїна Рівкінд, Любов Оляницька). Цікаво, що заснували його наприкінці травня 2011 року. А вже за кілька місяців, у вересні, це приватне видавництво отримало від Міносвіти право друкувати майже половину запланованих тиражів шкільних підручників. При цьому незрозуміло, за якими принципами й показниками визначали авторів, що допустили стільки помилок.
Неякісні книжки вигідні державі?
Тернопільські видавці пояснюють це тим, що сьогодні гриф МОН – не ознака якості, а інструмент для монополізації ринку навчально-методичної літератури. Разом з колегами з іншим міст України вони організовують акцію «Скажи «Ні» корупції в освіті» на форумі видавців у Львові, що розпочнеться 12 вересня. Учасники протесту вимагатимуть заборонити друк і використання неграмотних підручників, які, на їх переконання, ведуть до деградації українських дітей.
– На жаль, помилками рясніють не лише підручники з математики, – зауважує Ярослав Гринчишин. – Чому наших дітей змушують навчатися за такими книжками і яке майбутнє чекає на українську школу? Мені здається, що сьогодні це цілеспрямована політика в нашій державі.
Видавці стверджують, що від неякісної навчальної продукції в школах можна відмовитися, якщо на це буде воля батьків і вчителів. Для того ж першого класу є підручник, виданий у попередні роки. Він теж «грифований» Міністерством освіти, але без засилля помилок. Однак, у такому випадку батькам доведеться купувати кращу книгу вже за власні кошти. Хоча за неграмотні підручники також заплатили ми – зі своїх податків…
Антоніна БРИК.
Табачникам та іже з ним треба, аби суспільство було неграмотне. Просто заробляють гроші, а друкують бозна що. Це справжнісінька монополія, яка немає нічого спільного з освітою. А де контролюючі органи? Чому мовчать батьки? Якщо суспільсьву подобається такий стан справ, то про що мова? Щось не чула, аби якісь батьківські комітети чи, боронь Боже, вчителі щось заперечили Табачнику і Ко. Про управління і відділи освіти мовчу – вони звикли прогинатися перед усіма, аби втриматися на стільцях і протирати їх за гроші платників податків роками.