Тернополянки готують смаколики для військових

 DSC03938

2 тисячі сухих борщиків, 5 тонн печива, 500 кілограмів сала – тернополянка Віка Лень з усмішкою намагається перелічити продукти, які відправила військовим.

 

Смачні пакунки вона готує разом з іншими жінками, котрі вирішили підтримати солдатів домашніми стравами. Тернополянки розповідають, що в такий спосіб хотіли показати воякам, що їх люблять і чекають не тільки рідні, а й інші люди.

DSC03927

Жіноча сотня

– Ми вкладаємо в пакунки записочки зі своїми координатами, телефонами. Буває, хлопці після завдань дзвонять, аби просто поговорити. Розказують про дітей, що донька передала малюнок, що родина чекає у відпустку. У моєї двоюрідної сестри чоловік у Щасті, зараз приїхав додому. Каже – це приємно, коли є такі передачі, – розповідає Віка.

Готувати домашні страви й передавати військовим вона почала у жовтні, коли на Схід поїхав батько. Спершу подруги Віки приходили до неї додому, а згодом приміщення надала церква святого Миколая. Тепер щочетверга у храмі збирається більше півсотні волонтерів. Приходять після роботи або навчання і, за великим столом, дружно беруться за роботу.

– Мій коханий теж бере участь в АТО, – каже тернополянка Інна Олійник, вимішуючи приправи із меленим салом. – Ми зустрічаємося з ним більше трьох років. Зараз він у Донецькій області, записався добровольцем. Я зрозуміла, що найкращий спосіб показати свою любов до нього – це зробити щось корисне, а не чекати вдома й переживати.

DSC03933

Домашній борщик на передовій

Невеличка церква святого Миколая розташована біля житлових багатоповерхівок, у тернопільському мікрорайоні “Дружба”. Ще з вулиці крізь відчинені вікна долинає запах солодкого печива, приправленого спеціями сала, сушених і ароматних овочів для сухих борщиків.

Заготовки для солдатських наборів тернополянки роблять удома. Усі разом ділять на порції та акуратно пакують. До смаколиків додають зворушливі послання і бажають українським військовим повернутися додому живими та з перемогою.

Серед найпопулярніших страв для оборонців – сухі борщики. Рецепт тернополянки підгледіли у дніпропетровських волонтерок. З жовтня, кажуть, уже нарізали більше 20 тонн овочів. Аби борщик став “сухим”, усі складові для нього слід тоненько порізати й висушити.

– Спершу робили це вдома, а тепер маємо кілька професійних сушок – шість метрів на три, – розповідає Віка. – З цим нам допомагає наш волонтер Андрій. Ми для нього нарізаємо цілі клунки буряка, моркви, капусти, а він усе розкладає шарами на сушку й привозить нам готове. Він живе у Петриках біля Тернополя. Колись заготовляв дрова й сушив дошки, а тепер займається сушкою овочів.

Один борщик – на 10 літрів води. Вистачає, аби нагодувати цілий блокпост. Тепер, кажуть волонтерки, їхній борщик на передовій – серед улюблених.

– Хлопці передають нам фотографії з польових кухонь. Вони дуже задоволені й кажуть, що тернопільський борщ – таки найсмачніший, – додає волонтерка.

DSC03946

“Український наркотик” іде “на ура”

Недавно тернополянки придумали ще одну смачну страву для військових – козацькі набори. Ситну закуску, кажуть волонтерки, військові сприймають “на ура”.

– Тут є 10 скибок хліба, 300 грамів сала, 10 зубчиків часнику й одноразовий ножичок, щоб кожен солдат міг собі у бушлат покласти й піти на чергування, – показує набір тернополянки Алла.

Поповнювати запаси “українського наркотику” допомагають небайдужі жителі області. Коли не вистачає – волонтерки ідуть на міський ринок. За один такий похід, кажуть, на базарі вдається зібрати до шістдесяти кілограмів сала.

Із пакетиків, у яких відправляють набори, викачують повітря та запаюють їх. Так сало краще транспортувати і воно довше зберігається.

DSC03950

Їстівні валентинки

Перед днем святого Валентина тернополянки передали українським бійцям на Схід особливі подарунки. Зігрівали серця солдатів домашніми пряниками. Їх самі випікали та прикрашали патріотичними малюнками. Їстівних валентинок за тиждень спекли понад 800.

Студентка історичного факультету Наталя Литвин приготувала для солдатів медові та імбирні пряники. Розповідає, що знайомі, яких мобілізували на Схід, пишуть іноді в листах, яка там складна ситуація. Хочеться чимось допомогти, не бути осторонь, каже дівчина.

– Кожного тижня ми щось печемо й передаємо хлопцям. Я готую пряники, бо мені це найкраще вдається. Вони дуже смачні, містять багато спецій. Також жінки печуть медівники, пісочне печиво – хто що вміє. Головне, аби все це довго зберігалося та не кришилося в дорозі.

DSC03977

“Запамятайте нас такими…”

Окрім смаколиків для учасників АТО, щочетверга в храмі плетуть маскувальні сітки. Тернополян закликають допомагати овочами, пожертвами чи робочими руками.

– Нам потрібні сало, перець, сіль, лавровий листочок, томатні пасти, пакетики для їжі, – розповідає Віка. – Завжди не вистачає одноразових рукавичок, бо приходить півсотні людей – і кожного треба вдягнути. Зараз також дуже потрібна капуста. Лише за тиждень ми нарізаємо близько 12-ти великих сіток, щоб запакувати двісті борщиків.

Бажаючі допомогти можуть приносити продукти на склад допомоги бійцям АТО, що на вулиці Збаразькій у Тернополі (гуртовня “Галант”). А щочетверга у церкві святого Миколая чекають волонтерів для приготування смаколиків.

– Приємно, коли наші страви смакують на передовій, – зауважує Віка. – Минулого тижня хлопці телефонували, щоб подякувати. Ми якраз пакували продукти, було більше шістдесяти волонтерів. Всі затихли, коли почули їхнє “Слава Україні”. Зі 128-ї бригади дзвонили. Вони в самому Дебальцевому. Скидали фотографії, казали – дівчата, запам’ятайте нас такими…

– Ми вирішили хоч у такий спосіб підтримати солдатів, – додає дівчина. – Аби вони знали, що про них пам’ятають та їх люблять.

Антоніна БРИК.

DSC03973 DSC03972 DSC03939

 

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

2 коментарі

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *