«Вшанування героїв – це не піар на пам’яті, а втілення того, за що вони віддали життя»
Невеличке село Травневе на Збаражчині схоже на сотні інших українських сіл. Донедавна сюди не було дороги й життя минало навколо городів, зі своїм своєрідним символом занепаду – розваленим магазином на два поверхи. Сьогодні по відремонтованій дорозі гасають на велосипедах діти, а радянська крамниця стала центром перевтілень.
Здійснити те, на що за десятки років незалежності не спромоглася влада, вдалося групі активістів. Вони буквально за місяць перетворили звичайне село на Тернопільщині, про які в нас прийнято писати з приставкою “депресивне”, в перспективне і привабливе для самих мешканців і гостей. А старий магазин тепер можна знайти навіть на гугл-мапі.
“Наш ДЕНЬ” уже писав про те, як починався проект у Травневому. Наприкінці минулого тижня активісти презентували, що їм вдалося зробити і як за місяць можна змінити життя одного села.
Маленькі справи замість “радянських” пам’ятників
Про Травневе Україна дізналася після Майдану, коли виявилося, що в ньому народився Назар Войтович. Йому було 17 років і він був наймолодшим із тих, хто загинув під час протистоянь у Києві.
З часів Революції Гідності її учасникам поставили чимало пам’ятників. Споруди з каменю й металу, які так нагадують монументальні радянські меморіали вождям народу, охоче встановлює до різних свят і нинішня пост-майданна влада.
Найкраще вшанування героїв – це не піар на пам’яті, а втілення їхніх мрій, продовження того, чим вони займалися і за що загинули, переконані автори проекту “Відзнаки героїв”. Не монументи, а нехай маленькі, але конкретні справи, які покращать життя українців у селах і містах. За це боролися на Майдані, каже Людмила Ничай, яка разом з групою молодих людей розпочала створювати в Травневому відзнаку для Назара.
Повернути культуру в будинки культури
Сьогодні активісти вже реалізували п’ять відзнак, і одна з них – на Тернопільщині, у Травневому. Назар навчався на дизайнера і мріяв бути художником. Тому присвячена хлопцеві відзнака – наразі єдина, пов’язана з мистецтвом. У колись розваленому магазині тепер діє “Мистецька резиденція Назара Войтовича”. Старе приміщення перепланували й зробили справді комфортним і сучасним.
Мистецька резиденція у Травневому діятиме постійно, каже Людмила Ничай. Молоді люди зможуть працювати тут над своїми проектами. Для мешканців села проводитимуть зустрічі, кінопокази, заплановані різноманітні освітні проекти, зокрема для дітей.
Ревіталізація: відновлення людей і приміщень
Резиденція розпочала роботу в червні, а наприкінці минулого тижня в Тернопільській галереї презентували перші результати. Протягом кількох тижнів у Травневому митці з різних регіонів України створювали картини, фотографії і залучали до сучасного соціокультурного простору мешканців села.
Фотохудожник Андрій Парахін приїхав у Травневе з Бахмуту Донецької області. За два тижні він створив серію яскравих робіт під назвою “Шлях”.
Фотограф з Києва Олександра Павловська розповідає, що знайшла у Травневому справжніх людей. За два тижні вона створила цикл неймовірних світлин сільських бабусь. Виявляється, вони можуть не лише доглядати внуків, поратися на господарстві, а й усміхатися, як справжні парижанки, і мають чим поділитися зі світом.
50 кілограмів книжок для села
Створені в Травневому роботи можна переглянути в тернопільській галереї “Бункермуз”. Роботи ж у самій резиденції тривають. Тут раді всім охочим допомогти – коштами, матеріалами чи власною працею. Можна надсилати й сучасні видання для бібліотеки, яку теж почали облаштовувати. Лише за тиждень силами організаторів проекту вдалося зібрати для села 50 кілограмів книжок. Є ідея, щоб включити Травневе у туристичний маршрут по Тернопільщині.
Багато українців уже встигли розчаруватися у своїй країні. Відзнака Героїв Небесної сотні – це приклад, як багато можна зробити, якщо об’єднатися і не опускати рук, а з дня у день робити маленькі справи для великої перемоги.
