Мексика для мешканців Канади й США – те ж саме, що Туреччина чи Єгипет для українців. Близько, відносно недорого, гарний сервіс…
Серед знайомих українців, які проживають в Едмонтоні, майже нема тих, котрі не побували у цій сонячній екзотичній країні. Всі так щиро нею захоплювалися, що хотілося й собі там опинитися.
…Кількагодинний переліт до аеропорту Канкун, що на півострові Юкатан, година в сучасному кондиціонованому автобусі бездоганною дорогою до містечка Плайя Дель Кармен – і ось ми на рецепції готелю. Втомлені, простуємо до свого номера ледь освітленою кам’яною доріжкою, що звивається поміж пальм і гібіскусів. Тепла волога ніч п’янить екзотичними запахами й звуками, від яких аж паморочиться в голові. Здається, ніби потрапив у дикі джунглі…
Власники готелю значно зберегли недоторканість природи, забудувавши лише 30 відсотків величезної території резорту. Решту залишили у її первозданному вигляді. Так ось звідкіля ці нічні звуки! Будиночки для туристів оточують справжні джунглі. Поряд із людьми вживаються мавпи, єноти, носухи, папуги та інша чудернацька перната й чотирилапа живність. І «випрошують» у туристів смаколики.
Все, що ми плекаємо у вазонках, як декоративну зелень, буяє тут просто неба.
Серце древньої цивілізації – майя
Яка ж вона, справжня Мексика? Збираємось на екскурсію до одного з найвідвідуваніших місць на планеті Чичен Ітци – стародавнього міста майя, що входить до семи новітніх чудес світу. Пригадуєте грудень 2012 року, коли говорили про кінець світу, напророкований жерцями майя? Тоді телеканали демонстрували, як тисячі людей поспішали до піраміди Кукулькана, очікуючи здійснення пророцтва. І ми туди вирушили.
Коли мікроавтобус занурився углиб півострова подалі від пляжів, ресторанів та інших туристичних принад, обабіч дороги стояли бідненькі халупи й напіврозвалені мури з каміння, що трималося купи на чесному слові. Але навіть найубогіші хатинки потопають у яскравому квітуванні кущів і дерев.
Від розглядання «позарезортної Мексики» відволікала хіба що розповідь тамтешнього гіда про славетних предків його народу. Одна із найрозвиненіших цивілізацій стародавнього світу, що процвітала багато сторіч, залишила після себе стільки таємниць, що над ними досі ламають голови вчені з різних країн.
– Як ви собі уявляєте традиційного мексиканця? – запитував наш гід Гонсало. – Такий собі простакуватий чоловічок у сомбреро, який попиває текілу та закусує боріто. Це – поширений стереотип, який часто відповідає дійсності. Але, водночас, мексиканці – спадкоємці однієї із найвисокорозвиненіших цивілізацій стародавнього світу…
Майя створювали архітектурні шедеври неймовірної краси. Ці люди були надточними астрономами. Спостерігаючи у своїх обсерваторіях за небесними світилами, передбачили усі космічні події на півтори тисячі років наперед. Виконували складні математичні розрахунки, уперше в історії людства ввели в обчислення поняття нуля. Цей народ створив календар, поділивши рік на 365 днів, винайшов папір на тисячу років раніше від китайців і увіковічнив на ньому свої пророцтва й дослідження, використовуючи власну складну систему письма.
За методом, схожим на сучасний, вони прокладали дороги крізь джунглі, у той час, коли Європі таке й не снилося. Робили складні операції, використовуючи анестезію. Водночас, не знали колеса й не мали тяглових тварин, металевих знарядь праці чи інструментів. Просто розвивалися своїм, ні на що не схожим, шляхом. Дослідники припускають: якби не поява іспанських «визволителів», які безжально знищили писемні надбання майя і багато населення, то, ми мали б унікальну цивілізацію, яка не поступалася б індійській чи китайській…
Найбільше іспанців вразило те, що майя практикували жертвоприношення. Тож іменем католицької церкви й Бога вони вирішили навернути «примітивні» племена на шлях праведний, нещадно убиваючи тисячі аборигенів. Хоча, бути принесеним у жертву, для майя було честю. Вони вважажали, що мусять віддячувати богам за блага, якими ті їх обдаровували. Тому віддавали найдорожче – людську кров. Так би мовити, задля балансу у Всесвіті…
Чичен Ітца
Одна з найбільших загадок цих племен полягає в тому, що вони залишили величні міста й подалися вглиб півострова. Коли конкістадори вперше побачили Чичен Ітцу, джунглі вже майже «проковтнули» тисячолітні мури і кам’яниці. Що спонукало майя залишити розкішні міста? Хвороби? Війни? Засухи? Ніхто не знає відповіді на ці запитання. Уявлення про реалії загадковго народу вчені черпають із містичних ієрогліфів та малюнків, витесаних на каменях.
Чичен Ітцу. Знаменита піраміда Кукулькана (в перекладі з майя – «змій, вкритий пір’ям»). Не така гіганська, як піраміда Хеопса, проте не менш загадкова й велична. 24-метрова споруда була не лише усипальницею, а функціональною будівлею, у якій мешкала знать. Із чотирьох боків – сходи, що ведуть на вершину, по 91 сходинці на кожному боці. Разом із верхнім плато маємо 365, як днів у році. Цю піраміду називають наочним календарем майя. Тут відображені кількість місяців, сторони світу і космічні цикли.
Гід, розповідаючи про особливості архітектурного стилю майя, креслив палицею на потрісканій землі всілякі квадрати й прямокутники, сипав цифрами і розрахунками, згадував «золоте січення» та іншу математичну й фізичну термінологію… Не давала спокою думка: як майя дійшли до цього? Чи, може, їм допомогали якісь позаземні істоти? Чому вони з допомогою прив’язаних дощечок робили свої лоби плескатими й витягнутими? Хотіли бути схожими на ягуара, якому поклонялися? Їхні зображення нагадують прибульців з космосу. Це ще одна з історичних головоломок, які, можливо, ми ніколи не розгадаємо…
Видряпатись на піраміду Кукулькана не вдалося. Кілька років тому прадавні споруди Чечен Ітци відгородили від туристів. Бо люди відколупували на згадку камінці, вишкрябували власні «ієрогліфи», а часом падали долу з кількаметрової висоти. Але навіть усвідомлення того, що ступаєш землею, яку топтали воїни та жерці майя і слухаєш ехо піраміди від плескання в долоні, яке нагадує крик священої птахи кетцаль, викликає священий трепет.
Найбільше туристів з’їжджається до Чичен Ітци у дні весняного й осіннього сонцестояння, коли гра світлотіні створює на західних сходах ілюзію гіганського повзучого змія.
Переможця – у жертву богам
Крім жертвоприношень і спостережень за зорями, майя мали й спортивні розваги. Приміром, грали у м’яча. На території Чечен Ітци збереглось велетенське поле для гри. Дві команди граців мали право відбивати м’яча стегнами, плечами, ліктями й колінами. Матч тривав доти, поки комусь не вдавалося втрапити ним у кам’яне колесо на стіні. Воно кріпилося так високо, що важко уявити, яким спритним мав бути гравець, аби здійснити такий кидок.
Після завершення гри, капітана переможців… урочисто приносили у жертву богам.
…Розкопки у Чичен Ітці та інших містах майя, які принишкли у непролазних джунглях Юкатану, тривають. Тож, як матимете нагоду побувати в Мексиці, неодмінно навідайтесь до цих загадкових місць. Архітектурний та історичний спадок прадавньої цивілізації збентежить вас і, можливо, переверне догори дригом попередні уявлення про розвиток людства.
Наталя ВАНОВСЬКА, Едмонтон, Канада.
