Щоб підтримати петицію, необхідно перейти за посиланням –https://petition.president.gov.ua/petition/24313, авторизуватись та натиснути «Підписати».
Потрібно зібрати 25 тисяч голосів, щоб петиція потрапила на розгляд до Президента.
Білик Олег Петрович народився 12 жовтня 1972 року в селі Шманьківчики Чортківського району.
Навчався у Колиндянській загальноосвітній школі, проходив службу в армії на Дніпропетровщині. У 1996 році одружився та переїхав до Чорткова, де працював в органах внутрішніх справ України, зокрема у підрозділі ВДСО при Чортківському райвідділі міліції. У подружжя народилися син та донька.
До повномасштабного вторгнення Олег перебував за кордоном. Проте з перших днів війни він став волонтером, а 16 серпня 2023 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А0281) на посаді молодшого сержанта, командира відділення, водія, стрільця-снайпера.
Воїн брав участь у бойових діях у найгарячіших точках: Лиман, Часів Яр, Костянтинівка, Харківщина…
17 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в Торецьку Олег отримав важкі контузії та поранення. Попри боротьбу медиків, серце Героя не витримало… Він помер 23 серпня 2024 року.
Олег Білик похований на Алеї Героїв на кладовищі в рідному селі Шманьківчики.
У Героя залишилися батьки, дружина, син, донька та онук, якого дідусь так і не встиг побачити…
