На розі двох вулиць
Грав на сопілці дідусь.
Він був сивий-сивий
У сіренькій вбогій свиті.
І мелодія та була також сива-сива…
Я вдивлялась у нього, зачарована його піснею.
Мені здалось, що то Лукаш, – постарів і зійшов зі сторінок «Лісової пісні».
Він прийшов, щоби заграти свою весняну мелодію.
Раптом я побачила сонце.
Ні, не на небі. (Бо небо теж було безпросвітно сивим).
Те сонце почало сіяти на обличчях перехожих,
Яких діткнулась мелодія старої сопілки.
Неля ДРИБОТІЙ.
