Живи активно! Думай позитивно!
Славна історія Червоногорода
Активна молодь, за сприяння Українського культурного фонду, дослідила історію Червоногорода та організувала виставку «Образи Червоногорода» у селі Нирків Заліщицького району.
На стендах – важливі віхи історії міста. Візуальні історії про переселення, якими поділилися дві жительки Ниркова, намалювала художниця Оксана Федько. Ще одна частина виставки, яку можна роздивлятися під різними кутами, – куби зі старими фотографіями. Їх можна складати в довільному порядку й отримувати нову оповідь про минуле Червоногорода.
Над виставкою працювали майже три місяці понад десять людей. Команда дослідників тричі відвідала село Нирків і територію Червоногорода – записали спогади людей, відсканували фото з родинних архівів, знайшли листівки старого міста. Історію Червоногорода дізнавалися у краєзнавчому музеї, бібліотеках, архівах, мережі.
– Червоногород отримав свою назву завдяки каменям-пісковикам червоного кольору, яких дуже багато у нашій місцевості, – розповідає сільський голова Ниркова Іван Безушко. – Як нам пояснили хіміки, у наших пісковиках є вкраплення заліза. На повітрі воно окислюється і стає червоним.
Протягом століть Червоногород був частиною семи різних держав. Коли виникло місто, достеменно невідомо. Є дані, що до початку 9 століття на його місці була споруджена дерев’яна фортеця – резиденція руських князів. У 14 столітті Червоногород став власністю литовсько-руських князів братів Коріятовичів, які на місці дерев’яної фортеці збудували замок, згодом заснували тут монастир. На початку 15 століття Червоногород стає центром повіту, у 1448 році отримує Магдебурзьке право. Місто знищували і розбудовували, воно змінювалось і розвивалося, тут виростали діти і помирали люди, молилися, мріяли, любили. Тепер, завдяки виставці, історію Червоногорода можуть дізнатися всі охочі у доступній і цікавій формі.
«Ґалатиґа» змінює Нирків
У селі Нирків Заліщицького району мешкає близько 880 людей. У селі є школа-одинадцятирічка, дитячий садок, будинок культури. Якось активна молодь вирішила змінити звичний ритм життя у селі та створила культурно-освітній простір «Ґалатиґа». Тепер у Ниркові проводять майстер-класи, вчать писати проекти і танцювати балет.
– Протягом п’яти років я організовував молодіжні табори у Червоному, – розповідає співзасновник «Ґалатиґи» Василь Кулевчук. – Мені дуже подобається це місце. Спілкуючись з донькою сільського голови Марічкою Безушко, ми дійшли висновку, що в урочище Червоне приїздять тисячі людей, але чи вони взаємодіють з цим місцем, наповнюють його чимось новим? Очевидно, що ні. У великих містах є багато можливостей, у селах цього немає. Але ми можемо це змінити. Так з’явився на світ культурно-освітній простір – «Ґалатиґа». Я живу у Чернівцях, Марічка – у Чорткові. Але ми приїздимо сюди, проводимо цікаві заходи, об’єднуємо людей, запрошуємо гостей. Одна з дівчаток, які відвідують наш центр, сказала, що завдяки «Ґалатизі» вона зрозуміла, що після школи можна не лише їхати на заробітки, а що у кожного є шанс здобути освіту, обрати омріяну професію, мандрувати, знайти хорошу роботу вдома. Сьогодні в столиці і обласних центрах відбувається багато культурних подій. Але дуже важливо, щоб у маленькому селі був простір, де б розвивалася культура, відбувалися цікаві події. Не треба гнатися за лозунгами «Відродимо українське село». Його не треба відроджувати, потрібно розвивати ті можливості, які воно вже має, вміло використовувати його потенціал.
Чому саме «Ґалатиґа»? У Ниркові так називають урочище, де розташоване місцеве пасовище. А з кельтської це слово перекладається як «світла тиша». Засновники центру переконані – це дуже символічна і красива назва.
– «Ґалатиґа» – це місце, де можна навчатися, обмінюватися досвідом, розвиватися, знайомитися з новими людьми, відпочивати, – каже співзасновниця «Ґалатиґи» Марічка Безушко. – Ми проводимо там майстер-класи, граємо настільні ігри, дивимося фільми. Також разом прибирали сміття в урочищі Червоне, розмальовували зупинки, вчилися робити проекти у рідному селі, їздили на екскурсії. До нас приїздила Кароліна Кауфман – волонтерка Корпусу Миру, яка два роки жила і працювала в Бучачі, і не лише розповіла багато цікавого, а й навчала дівчат танцювати балет.
Розташована «Ґалатиґа» у приміщенні старої школи. Облаштування розпочали ще влітку 2017 року. Спершу організували наметовий табір, під час якого команда волонтерів облаштувала приміщення та організувала перші заходи в ньому. Минуло більше року. У «Ґалатизі» зуміли не лише змінювати реалії села, а й відродити історію Червоногорода. Тепер тут постійно діє виставка про минуле цього давнього міста.
– Я радий, що тепер у Ниркові є місце, яке об’єднує активну молодь, – каже сільський голова Іван Безушко. – Діти вечорами не сидять за комп’ютерами. Вони зустрічаються, спілкуються, роблять щось хороше для рідного села, відкривають для себе нові можливості.
Урочищу Червоне повернули його історію
У рамках проекту на території урочища Червоне, де розташовані руїни Червоногородського палацу, встановили інформаційні стенди. На них туристи зможуть прочитати про замок-палац Понінських-Любомирських, млин, костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії, монастир сестер-милосердниць та усипальницю Понінських, червоногородський цвинтар. Текст на інфостендах надруковано українською та англійською мовами. Тепер туристи, які приїдуть у Червоне, відкриватимуть для себе це місце по-іншому. Вони побачать не просто пустку і старі руїни. Вони дізнаються про славний Червоногород, і це місто стане для них живим, переповненим цікавими розповідями, загадками, долями…
«Велика історія складається з маленьких історій. Тому важливо якісно дослідити історію маленьких місць, щоб їх історія не загубилася, – сказав у своєму виступі Василь Кулевчук. Хочеться вірити, що для Тернопільщини ініціатива нирківчан і «Ґалатиґи» буде гарним початком для відродження та оживлення історії відомих пам’яток краю.
