…Птахи повертаються з вирію, а люди летять у вирій. Тікають від війни та розрухи. Усе нажите роками вміщається в рюкзаку або в невеличкій торбинці. Житло багатьох українців перетворилося на купу уламків. Життя – на страждання та біль.
…Сполоханий ранок 24 лютого. Вибухами розірвана тиша. Війна… Перший день, другий… чотирнадцятий… За таким календарем тепер живуть українці. Путін приміряв на себе роль гітлера. А одвічний ворог України – росія – роль окупанта.
Нелюдська жорстокість притаманна оркам. У їхніх душах – нічого святого. Та й душі в них нема.
Московити не можуть приховати своїх злочинів. Бо ця війна почасти відбувається в прямому ефірі. На очах у світу гинуть діти, жінки, літні люди. Розстрілюють гуманітарні конвої. Підривають будівлі. Захоплюють атомні станції. Жодна терористична організація не посягнула на АЗС. Крім так званої путінської армії. Зараз світ межує на краю катастрофи. Радіація немає паспорту, кордонів, національності…
«Хліб наш насущний дам нам сьогодні…» Боже, хоча би шматочок. А ще – ковток води… Тисячі українців у тимчасово окупованих містах і селах очікують на допомогу. Виручав сніг. Сніг – замість води. Але хіба є співчуття у нащадків тих, хто влаштовував Голодомор в Україні?
Небо, в якому шукаємо Господа, з якого падали зорі на щастя, тепер стало страшним і хижим. З нього летять бомби. Цілиться у землю смерть.
«Закрийте небо!» – благають мільйони людей, зокрема, в країн-гарантів нашої безпеки. Не можуть. Бо маленький злісний чоловічок може і їх дістати зі свого бункера. У полум’ї війни згорів Будапештський меморандум. Тепер цей недолюдок погрожує ядерною кнопкою.
Окупанти брешуть усьому світові, що не вбивають цивільних людей, не знищують цивільні об’єкти. А тим часом російські військові зруйнували або пошкодили 211 українських шкіл, сказав міністр освіти та науки Сергій Шкарлет. Також обстріюють лікарні, що є прямим порушенням Женевської конвенції. У бомбосховищах народжуються діти. Сотні дітей…
Харків, Волноваха, Гостомель, Херсон, Маріуполь. Нові «Міста-герої». Зранені, але не скорені. Харків у ворога викликає особливу злість. Багато жителів цього міста – російськомовні. Окупанти думали, що харків’яни їх зустрінуть з квітами. Зустріли ж героїчним опором. Тому й «прасує» ворог місто бомбами.
За попередніми підрахунками, московити знищили або пошкодили в Україні понад 1500 житлових будинків, 34 лікарні, та залишили без світла, води й тепла більше 900 населених пунктів.
Що ви хочете, орки? У Кремлі заявили, що завершують «демілітаризацію України». Хочуть, аби Україна внесла поправки до своєї Конституції, згідно з якими відкине будь-яку мету увійти до будь-якого блоку. Визнати, що Крим – російська територія, і що Донецьк та Луганськ – незалежні держави. Про «денацифікацію», яка була однією з головних причин початку війни, вже мовчать.
«Денацифікація» – це система заходів зі звільнення економіки, політики, культури, ЗМІ та юриспруденції колишнього Третього рейху від впливу та наслідків націонал-соціалізму після Другої світової війни. В Україні фашистів та нацистів немає. Тому так звана «денацифікація» пахне звичайним геноцидом Української Нації.
Ця війна не була спонтанною. До неї росія готувалася роками, годуючи перед цим усіх і вся з екранів телевізорів різноманітними фейками типу «распятого мальчіка», страшилками про міфічних бандерівців, «геноцидом» російськомовних в Україні… Орки йшли не просто вбивати, руйнувати. Як зазначив секретар РНБО Олексій Данілов, «російське керівництво завчасно і свідомо планувало тактику «спаленої землі», повного ігнорування міжнародного права, стало на шлях скоєння воєнних злочинів та злочинів проти людяності».
Тому Україна звернулася в Гаагу. І очікує від Суду ООН у Гаазі, який розглядає справу щодо неіснуючого «геноциду» російськомовних в Україні, ухвалити чотири тимчасові заходи. А саме: РФ негайно призупиняє розпочаті 24 лютого 2022 року воєнні дії, заявленою метою яких є «запобігання і покарання» нібито геноциду в Луганській та Донецькій областях України. РФ негайно забезпечує, щоби будь-які військові або нерегулярні збройні формування, якими вона керує або підтримує, а також будь-які організації та особи не сприяли військовим операціям, метою яких декларується «запобігання» чи «покарання» за нібито вчинення Україною геноциду. РФ утримується від будь-яких дій, що ускладнюють цей спір. Російська Федерація звітує Суду про виконання цього наказу. «Це питання життя чи смерті українського народу», – заявила співагент України в Суді ООН Оксана Золотарьова. До речі, росія відмовилася захищатися в суді в Гаазі.
…Західні експерти, генерали, політики рахували дні, ба, навіть години, коли впаде Київ. Пропонували евакуювати Президента Володимира Зеленського. І говорили про «потужну російську армію». Американська преса була переповнена панічними настроями, що США можуть бути втягнутими у прямий військовий конфлікт з росією. Бояться бункерного діда і країни Євросоюзу. А Україна бореться. І щиро молиться. Якщо з нами Бог, то хто проти Нього?
А ще ми знаємо, хто наші друзі. Дякуємо кожній країні, кожній людині, яка простягнула руку допомоги в цей складний час, прихистила, нагодувала, зігріла. А ворогам, кажучи словами секретаря РНБО, варто втямити: ніколи не воюйте з Україною. Наш народ пройшов протягом тисячоліть нелюдські випробування, перемолов не одну імперію і від цього став тільки міцнішим і витривалішим. Так буде і зараз.
Україна переможе, бо відстоює свою землю. Повернуться додому наші Герої. Витруть сльози дружини, діти, батьки. Когось обіймемо, а когось уже ні. Комусь подамо руку, а комусь уже ні. З кимось зустрінемось, а з кимось уже ні…
Україна творить нову світову історію. Вражає відвагою та гідністю. Ми розповідатимемо про кожного Героя. Головне, повертайтесь живими!
Слава Україні! Слава Нації! Слава Героям!
Ольга ЧОРНА.
