Українка Вікторія та італієць Алехандро щиро закликають світ допомагати нашій країні у боротьбі з російськими окупантами
Ця неймовірна пара привертала погляди перехожих. Усміхнені, щасливі та красиві. Вікторія Трачук з синьо-жовтим волоссям, у вишитому рожевими квітами платті. Алехандро Тартаглія мужній, з сивою бородою у військовій піксельній футболці, військових штанах і в берцях.
Обоє трішки схвильовані та розгублені. Вони так довго чекали цього дня. Та, на жаль, поряд немає найрідніших. Вікторія залишила свою родину в Іспанії. Вони будуть дивитись церемонію онлайн та милуватимуться фото молодят. Алехандро – італієць з аргентинським та німецьким корінням. Пара зустрічається протягом 11 років – і ось настала довгоочікувана мить одруження.
Стати на весільний рушничок з коханим – це мрія багатьох дівчат. Вікторія чекала на цю мить, але не знала, що відбудеться подія у країні, яку охопила жорстока війна, як не знала і того, що її обраний чоловік піде захищати її Батьківщину зі зброєю у руках. Ця пара з першого дня приїзду в Україну завоювала серця тих, з ким познайомились. Всі гості розпису – це нові люди, з якими їх звела доля, які зараз намагаються збудувати міцний тил.
Вікторія і Алехандро мешкали в іспанському місті Малага. Мріяли про спільне майбутнє і сім’ю, насолоджувалися своїм коханням.
– Два роки перед тому ми побували в Україні і Алехандро тут дуже сподобалась, – пригадує Вікторія, – «Я би тут жив», – сказав він тоді мені. Сподобались люди, краєвиди, приємний клімат, особливо влітку, не порівняти з жарким іспанським літом. Тут ми мріяли про власний дім, сповнений дитячого сміху і сімейного щастя.
Коли почалася війна, то навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від України, Вікторія і Алехандро не змогли залишатися байдужими. Вони почали займатися волонтерством. Вікторія отримала дозвіл в мерії Малаги на збір продуктів і щодня стояла під супермаркетом з візком, збираючи продукти для українських біженців.
– Коли мені поставили перший хліб у возик, я заплакала, – розповідає вона. – Це було непросто – пояснити людям, що там в Україні відбувається. В Іспанії багато людей зазомбованих «рускім міром». Уявіть, що наша українська жінка, яка вийшла з плакатом «Ні війні» під час маршу росіян «Безсмертний полк» 9 травня зараз готується до суду! А вона мала право бути на цій маніфестації – в неї дідо воював у Другій світовій війні. І зараз буде нелегко її врятувати від покарання.
Вікторія і Алехандро в Іспанії долучилась до роботи спільноти «Гуманітарна допомога Україні. Майдан Малага». Приїхавши у Тернопіль, вони приймають фури гуманітарної допомоги з Іспанії. Далі речі перенаправляють у різні міста, які постраждали від війни і на фронт. Також левову частину допомоги передають для внутрішньо-переміщених осіб у Тернополі.
– Коли ми їхали в Україну, то наше авто було повністю завантажене до даху, – пригадує Вікторія. – Дорога була важка. Але коли перетнули кордон і я побачила рідну українську землю, то сльози самі котилися. Дорогою завозили різні вантажі, щоб допомагати людям, передавати медикаменти. Одна із передач була для немовлят. Її передала для майбутніх малюків 83-річна англійка Поліна з Малаги. Вона принесла ці кофтинки і шапочки для наших діток до нас у Мадриді. Вона дуже хвилюється і співчуває українцям і дуже хотіла допомогти. Тепер ці речі передала Олена Мудра матусям-переселенкам разом з бебі-боксами. Ми добре потоваришували за цих півтора місяця від нашого приїзду.
Вікторія влаштувалася працювати перукарем у Тернополі. А Алехандро прийняв рішення захищати Україну на фронті. У життя він змінив багато різних професій, захоплюється самообороною і мистецтвом тенквандо.
– Ми подали документи на вступ у лави Інтернаціонального легіону, – розповідає Вікторія. – В Іспанії ми також пробували подати документи, щоб вступити до ЗСУ, але нам сказали, що потрібно чекати місяці. Це була також одна з причин, чому ми вирішили приїхати в Тернопіль.
– Коли почалася повномасштабна війна, більше не було сумнівів, що ми їдемо, — додає Алехандро. – Я сказав, що залишуся і буду воювати, бо я хочу жити в Україні, хочу будувати свою сім’ю саме тут. Потрібно боротися за свободу – це дуже важливо для мене і захищатиму українську землю.
Під час романтичної церемонії одруження наречені одягли один одному обручки, які безкінечні, як і їх кохання, підписали свідоцтво про одруження. Далі приймали вітання, подарунки та квіти. Вони не влаштовували гучного святкування, а на літньому майданчику місцевого кафе затанцювали свій перший зворушливий танець під зворушливу музику. Вони надзвичайно щасливі, що поєднали свої долі і що тепер назавжди разом.
Уже за кілька днів Алехандро вирушить на фронт, аби захистити від ворогів країну своєї коханої дружини. Спершу його чекає навчання, а потім він потрапить на фронт і побачить на власні очі боротьбу за українську землю.
А поки Вікторія буде займатися волонтерством і готуватись до гучного весілля, яке триватиме кілька днів.
– Хочу, щоби ми відгуляли його з усіма українськими традиціями, вони в нас дуже гарні і це та цінність наша, яку немає сенсу заміняти на європейську, – каже Вікторія. – Алехандро дуже сподобалось наше одруження у «Шлюбі за добу», ці милі дрібниці – свідки, рушник, «гірко», гості та їх вітання, танець перший залишиться з нами надовго, як світлини, які зробив Михайло Урбанський, подарував нам пам’ятку про наш особливий день. Дякуємо усім, хто розділив з нами це свято.
Алехандро зізнається, ділячись своєю історією, вони хочуть закликати весь світ у будь-який спосіб доєднуватись до допомоги українським військовим, бо від кожного багато залежить.
– Ми скромні люди, які просто приїхали, щоби виконати свій обов’язок, захистити нашу землю, наші традиції та наш дім, – каже чоловік.
Вікторія і Алехандро щиро вірять, коли закінчиться війна, вони зберуть в Україні всю велику інтернаціональну родину – рідних та друзів і від усієї душі святкуватимуть своє одруження і Перемогу нашої країни. А зараз роблять все, аби цей день настав якнайшвидше.
Олена МУДРА.
Фото Михайла УРБАНСЬКОГО.
