Молодший сержант Антон Антощук із Ланівців у грудні минулого року приїжджав у відпустку. Рідні тішилися короткою зустріччю з сином. 25 грудня Антон знову поїхав на фронт.
На жаль, в останній день 2022 року український захисник загинув у жорстоких боях з російськими окупантами на Донеччині. Антон був заступником командира бойової машини, мав кваліфікацію навідника-оператора, служив у підрозділі зв’язківців. Йому було лише 36 років. Він був добрим, люблячим сином, а от власної сім’ї створити не встиг.
Захищати рідну землю Антон пішов одразу після повномасштабного вторгнення росії. Воював у пекельних точках: Київщина, Чернігівщина, Херсонщина, Харківщина, Луганщина, Донеччина.
У любові до України Антон мав добрий приклад: його тато – учасник бойових дій з часів АТО. Своїм прикладом він показав сину, що таке військовий обов’язок і честь.
«Остання дорога додому мужнього воїна у різдвяні дні була сповнена туги та болю, адже живим коридором Героя зустрічали мешканці сіл Лопушне, Верещаки, Вишгородок. Невимовний біль батьків, рідних та близьких сковував серця кожного, хто прийшов віддати шану молодшому сержанту Антону Антощуку, востаннє.
Священнослужителі підносили щирі молитви за пам’ять воїна, а благочинний о. Ігор Шаринський у своїй промові зауважив: «Життя треба прожити так, щоб священник мав що сказати – і про Антона я можу говорити довго. Він прожив небагато, але робив те, що інші не можуть зробити за ціле своє життя – захищав тих, кого любить».
Він мріяв одружитись у вишиванці, натомість українські візерунки завжди закарбувались у його великому та хороброму серці. Обладунки воїна важкі, адже він несе на собі життя мільйонів своїх співвітчизників.
Молодший сержант Антон Антощук віддав своє життя за кожного з нас, і наш священний обов’язок не втратити те, за що сьогодні боряться відважні українські захисники», – такі щирі слова про свого Героя мовили у Лановецькій міській раді.
9 січня, на третій день Різдвяних свят, Лановецька громада провела в останню дорогу українського захисника. Державний стяг, як символ держави, якій вірно служив Антон, вручили мамі воїна.
Вічна пам’ять Герою! Дякуємо за Україну!
