Сьогодні трагічна дата: 80 років тому депортували українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини.
Україна традиційно щороку у другу неділю вересня відзначає День пам’яті українців – жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках. Цьогоріч ця трагічна подія в історії нашої країни припадає на 8 вересня.
Підставою для примусової депортації українців із рідних домівок, де вони споконвіку проживали, стало встановлення наприкінці Другої світової війни нового польсько-радянського кордону. У зв’язку з чим комуністичні режими в Україні й Польщі уклали 1944 року угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР, а польського – з території України до Польщі. Військові операції проти мирного населення перетворилися для понад 700 тисяч етнічних українців репресіями й обмеженням прав, повною забороною повертатися на рідну землю, втратою домівок, а для багатьох – і життя. Через обмеження соціальних, політичних, економічних і культурних прав опинилися під загрозою знищення низка етнічних груп українського народу.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті були втрачені громади українців зі своєю історією та культурою, які до переселення поколіннями жили на своїй малій батьківщині. Внаслідок переселень і депортацій у 1944–1951 роках рідних домівок було позбавлено близько 750 тисяч українців. З іншого боку кордону, з західних областей радянської України, до Польщі переселили майже 790 тисяч поляків та євреїв.
Продовженням депортації українців стала “акція Вісла”, проведена польським комуністичним режимом. У 1947 році тих українців, які відмовилися виїжджати до СРСР, польська влада депортувала на північ і захід Польщі. За кілька місяців примусово переселили майже 150 тис. людей.
Ще кілька десятків тисяч українців були переселені під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948-му та 1951 роках.
