Фольклорні скарби краю з ансамблем «Джерело» отримали нове життя
Галина Александрович була в першому випуску хореографічного відділу Теребовлянського культурно-освітнього училища. Далі закінчила Рівненський інститут культури. Сьогодні працює викладачем-методистом народно-сценічного, українського та фольклорного танцю тепер уже коледжу культури і мистецтв у Теребовлі, відмінник освіти України. Та найбільша унікальність цієї талановитої людини полягає в тому, що живе вона за велінням серця, у гармонії з собою й зі світом, живе з великою місією педагога.
Сьогодні з впевненістю можемо сказати, що Галина Степанівна опанувала найскладнішу науку – мистецтво життя. Уміло поєднуючи те, що хотіла, з тим, що могла, вона стала засновником і керівником єдиного в Тернопільській області ансамблю фольклорного танцю «Джерело», створеного ще у 1986 році. За її ініціативи того ж року відбулася експедиція для запису автентичного пісенно-хореографічного фольклору. Танці, записані нею на теренах Тернопільщини, стали основою її хореографічних постановок, отримали своє сценічне життя.
Сьогодні метою діяльності фольклорного ансамблю танцю «Джерело» є збирання, розшифровування, вивчення та пропагування першоджерел народної хореографічної творчості, створення на їх основі сюжетних сценічних композиції. «Швець» – це перший танець, сценічну обробку якого здійснила Галина Степанівна. Вона поєднала в одній композиції три варіанти танцю з різних регіонів області, не схожих за характером та об’єднаних єдиною сюжетною лінією.
Сотні виступів, десятки постановок і перемог
У своєму творчому доробку ансамбль має понад 15 сценічних хореографічних постановок: «Гаївки», «Огородник», «Кокетка», «Фокстрот», «Полька в решеті», танець-гра «Хто бив?» і, звичайно, майже легендарна «Голубка». Ансамбль «Джерело» виступав на обласних, районних та столичних сценах. В 1989 році брав участь у телепередачі «У колі друзів» у Києві, в 1991 році – був учасником фестивалю «Слов’янський базар» в Таллінні (Естонія). У 1995 році – танець «Полька в решеті» у виконанні ансамблю танцю «Джерело» демонструвався на заключному концерті конкурсу хореографії імені Павла Вірського у номінації «Училища культури».
Ансамбль був учасником творчих звітів Тернопільської області 1999, 2001, 2003 років, у тому числі на сцені палацу культури «Україна» у Києві. У 2008 році Галина Степанівна була учасницею телепередачі «Моє фольклорне Тернопілля», де розповідала про пісенно-хореографічний фольклор нашого краю, а учасники «Джерела» виконали низку танців у театралізованому дійстві «Котильонова забава». У квітні 2015 року Галина Степанівна та ансамбль фольклорного танцю «Джерело» брали участь у регіональній науково-практичній конференції «Збереження традицій танцювального фольклору та органічне їх включення в сучасну хореографічну культуру Поділля» у Хмельницькому. 14-15 травня 2016 року ансамбль був учасником Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Танцювальний оберіг», де став лауреатами ІІІ ступеню. В 2018 році здобули ІІІ місце на Всеукраїнському конкурсі ім. Павла Вірського у Києві.
А передувала цьому успіхові клопітка щоденна праця – репетиції, репетиції, репетиції… Український народний танець народився разом із піснею. Разом з нею він зростав і розвивався. «Пісня і танок – це рідні брат і сестра», – відзначив відомий фольклорист і хореограф Василь Верховинець. У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів. Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує своїх духовних батьків – учителів – все своє життя. У сучасному словнику можна прочитати, що вчитель – це людина, яка є авторитетом у певній галузі, яка впливає на інших, передає їм свій досвід, знання, служить їм взірцем. Галина Степанівна завжди була для своїх студентів старшим товаришем і порадником, а сумлінно виконуючи свій обов’язок, стала для них ще й запорукою життєвих і творчих перемог.
Хореограф – не просто робота, а титанічна праця на все життя
Танець належить до тих унікальних видів мистецтва, котрий нікого не залишає байдужим. Споглядання танцю заворожує… Навчання танцю захоплює… Але мало хто знає, як це – жити у ритмі танцю? Бути професійним хореографом – не просто робота, а титанічна праця на все життя. Втім, більшою за цю працю може бути хіба що винагорода. Вона – у всьому: в умінні тонко сприймати світ і наповнювати його непідробною красою, в натхненні підкорювати нові вершини та робити завтрашній день більш яскравим, ніж сьогодні, в успіхах танцювального колективу, в талановитих учнях. Адже недарма видатний німецький педагог-демократ Адольф Дістервег писав: «Покажи мені своїх учнів – і я побачу тебе».
У танцювальних образах України розкривається національний характер народу, відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту та праці. Наявність яскравих побутових рис і особливостей, поєднаних з віртуозною технікою, надає українському танцю своєрідного колориту. Бо український танець – це пульс українця, биття його серця, його дихання. Це ритм його життя.
Пані Галина гордиться своїми дітьми. Старший син Олександр Александрович Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Сербія, молодший син Тарас продовжив лінію мами, працював артистом ААНТ ім. П.Вірського, зараз проживає із сім’єю в Іспанії.
Днями Галина Александрович відсвяткувала ювілей. Щиро вітаємо її з цим святом та зичимо натхнення, радості та здійснення мрій!
Авторка сценарію та режисерка святкового вечора – викладачка Теребовлянського коледжу культури і мистецтв Галина Ярославівна Козак.
