Активних містян, які дбають про розвиток культури та мистецтва та продовжують справу наших знаменитих земляків, відзначили Всеукраїнською літературно-мистецькою премією ім. Братів Богдана і Левка Лепких. Нагородження відбулося в Тернопільській обласній філармонії. Через погіршення епідемічної ситуації на захід не запрошували широке коло громадськості. Незважаючи на це, зустріч була теплою і зворушливою, нагадувала справжнє родинне свято. Під час відзначення лауреатів вітали колеги, друзі та найрідніші люди.
«Цьогоріч завдяки патріотичній позиції Благодійної організації «Фонд Михайла і Мар’яни Головко» наші лауреати, окрім дипломів, отримали й грошову нагороду, – розповідає голова Громадської ради з присудження премії Віктор Уніят. – Не кожен регіон України може похвалитися, що у них в області відбувається нагородження Всеукраїнською премією, а тим більше з такою славною історією. Адже минулого року виповнилося 30 років з часу заснування Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана і Левка Лепких. За підрахунками члена Громадської ради з присудження премії Михайла Ониськіва, за цих 30 років у нас вже є 139 лауреатів. І, що приємно, не лише з різних куточків України, а й закордону. Премія не раз переживала непрості часи, але зусиллям благодійників Романа Півторака, а останні роки – Ліги підприємців «Українська справа», яка внесла вагомий вклад у підтримку української культури (голова Михайло Ратушняк), вона отримала нове дихання».
Цьогоріч чотирьох лауреатів премії відзначили за їхні праці останніх років, у яких вони популяризують українську культуру, літературу та мистецтво, а також творчу спадщину братів Богдана та Левка Лепких. Про здобутки лауреатів премії, їх творчий та життєвий шлях розповідали відомі діячі нашої області. Про заслуженого артиста України Святослава Дунця – художня керівниця обласної філармонії Олена Єфремова; заслуженого художника України Володимира Якубовського – заступник голови Громадської Ради з присудження Премії, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України Ігор Дуда; журналістку, публіцистку, заступницю газети «Вільне життя плюс», заслужену журналістку України Галину Садовську – літературознавець, краєзнавець, публіцист, заслужений журналіст України Михайло Ониськів; поетесу, сценаристку, членкиню НСПУ, почесну громадянку Тернополя Лесю Любарську – начальниця управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради Світлана Козелко, а також просвітянин, громадський діяч Петро Шимків, працівники Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення, а також ансамбль «Золоті журавки» (художня керівниця Людмила Червінська).
«Цьогоріч виповнюється 150 років від дня народження Богдана Лепкого, – розповідають члени Громадської ради з присудження премії. – Тож сподіваємося, що ми цього року ближче до дня народження нашого земляка, поета, прозаїка, літературознавця, мистецтвознавця, або як ще його називали в Галичині – «другий після Франка» – Б. Лепкого знову зустрінемося, щоби визначити і вручити чергові нагороди нашим новим лауреатам. Також цього року, вперше за всю історію премії, зважаючи, що Левко Лепкий був не лише співцем стрілецької слави, а й сам із зброєю в руках в рядах УСС та УГА боровся за незалежність українських земель, буде введена ще одна номінація для військовиків (військових письменників і митців, істориків, журналістів, капеланів, волонтерів зрештою усіх, хто боронив і продовжують захищати Україну від московських окупантів)».
Усіх лауреатів, нагороджених, членів Громадської ради та гостей свята вітав академічний камерний хор «Бревіс» Тернопільської обласної філармонії (головний диригент Святослав Дунець), який виконав пісні Лепких «Чуєш, брате мій», «Гей, видно село…» та різдвяні віншування. Також пісню про Богдана Лепкого на слова лауреатки премії Лесі Любарської виконав її чоловік.
… Йдуть роки, вже немає світлої пам’яті голів Громадської ради у різні роки – Олеся Гончара, Бориса Хижняка, Богдана-Романа Хаварівського, немає десятки лауреатів, а приємно, що премія живе і розвивається. Сподіваємося, що вони на небесах також радіють, що їхня справа продовжується, тішаться новим здобуткам лауреатів у галузях культури, літератури, мистецтва.
Так, час дуже швидко біжить, мине ще кілька десятків років – і, можливо, вже й нас не буде, словами Василя Симоненка «…Завтра на цій землі інші ходитимуть люди…», членами Громадської ради стануть ті, що навчаються у вишах, а лауреатами – учні шкіл, а може, й навпаки. І віримо, що премія продовжуватиме жити і прославлятиме імена наших відомих земляків – братів Богдана і Левка Лепких.
