Уявіть собі, що відомі кінозірки з голлівудських фільмів, якими пишаються і самі американці, вважаючи винятково “своїми”, не зовсім “їхні”. Ба більше, вони – “наші”, тобто вихідці з України. І це – не вигадка мрійника-патріота. Режисер Станіслав Сукненко віднайшов щонайменше сто українців, які створили “Фабрику мрій” такою, якою знаємо і ми, та продовжують творити. Цю тему він досліджував десять років і про це – документальний фільм “З України до Голлівуду”, який презентували вперше в Тернополі, на фестивалі “Кінохвиля”.
Вихідці з Тернопільщини серед відомих голлівудських зірок також, до речі, є. Про них – згодом.
Одного з оскароносних українців, про якого мовиться у фільмі, глядачі мали змогу побачити на Батьківщині. Євген Мамут – уродженець Харкова, у Голлівуді його знають як Юджина. Арнольд Шварценеггер називав його батьком “Хижака”. І цілком заслужено, оскільки також і завдяки українцю ця стрічка стала такою, якою ми знаємо її сьогодні – саме він створив той напівпрозорий “камуфляж” для зловісного прибульця. Тоді, у далекому 1987 році, про комп’ютерну графіку не було й мови. І створені українцем спецефекти так вразили Голлівуд, що емігрант з СРСР отримав найпрестижнішу кінонагороду світу – “Оскар”.
На фотографії з вручення відзнаки Євген Мамут – у темному костюмі з білосніжною сорочкою, зав’язаною елегантним “метеликом”. На презентації в Тернополі він такий же елегантний, із посивілим волоссям і напрочуд скромний.
Для нього це – перший за останні сім років приїзд в Україну. Охоче спілкується з журналістами й одразу зауважує, що помітив багато хороших змін у країні. Хоч й емігрував до США ще в 1978 році, не пориває зв’язків з Батьківщиною. Разом із дружиною Іриною Борисовою, яка супроводжувала його в поїздці до Тернополя, вони створили в місті Лі, на заході штату Массачусетс, свій маленький музей спецефектів. Водночас пані Ірина, талановита мультиплікаторка, досі співпрацює з Харківським театром ляльок, у якому колись працювала.
Тож яка вона – дорога на “Фабрику мрії”?
“Коли приїхав в Америку, то відправив 200 резюме”
Євген Мамут перебрався за океан у 1979 році. До цього часу він працював у кінолабораторії Харківської політехніки, де, зокрема, створював і анімаційні фільми. Уже тоді багато експериментував і зумів разом з колегами випустити навіть перший у СРСР 3D-мультфільм.
За кордон він виїжджав по так званій «єврейській візі» у 1978 році. У Радянському Союзі це викликало негативну реакцію – ім’я Євгена Мамута повирізали з титрів мультфільмів і фільмів, до створення яких був причетний.
У США емігрант з СРСР був готовий братися за будь-яку роботу, але його мрією було кіно. І він зумів її здійснити.
– Коли я приїхав в Америку, то відправив 200 резюме і отримав два відгуки, – розповідає Євген Мамут. – На трансформаторний завод працювати електронним інженером і отримав один дзвінок з кіностудії EFX Unlimited. Мені сказали: “У нас захворів чоловік, який миє плівку. Зможеш?” З часом на кіностудіях розгледіли талант Євгена, і йому почали довіряти творчу роботу. Першим помітним його винаходом у США став так званий “еластичний ефект”, який він придумав для реклами “Renault”: на відео машину ніби “розтягує” на поворотах, хоча інші об’єкти залишаються нерухомими – глядачі були вражені. На практиці ж Євген Мамут використав 1200 смужок, які в потрібний час перекривали кадр.
Еластичний ефект – перший комерційний успіх Євгена, який підштовхнув інженера на більш сміливі експерименти. Тож коли з Голлівуду прийшов запит – зобразити рух невидимої істоти для фільму “Хижак” – Євген пропонує ідею, яка потім отримає назву “камуфляжний ефект”.
– Через кожну прозору стрічку ми вдруковували задній фон з іншим зменшенням – потроху зменшували і зменшували з кожною новою стрічкою. Тому коли ми бачимо це на екрані, ми бачимо лише фон у цих стрічках. І коли істота рухається, ми бачимо, що цей фон тремтить. І це ми назвали камуфляжним ефектом, – розповідає він.
Такий камуфляж-ефект зараз роблять за 10 хвилин, а тоді довелося проявити всю винахідливість та залучити верстат оптичного друку вартістю мільйон доларів. Фантастичний бойовик “Хижак” мав приголомшливий успіх, а українець у складі команди винахідників отримав технічного “Оскара” за спецефекти. Вручення нагороди відсвяткували разом із Арнольдом Шварценеґґером, який зіграв головну роль у фільмі: після завершення зйомок актор запросив їх у бар на Мангеттені.
– Він на мене справив зовсім не таке враження, як у кіно. В кіно він був такий могутній, великий, а виявився нижчим мене за ростом, курив сигару, – згадує Євген Мамут.
122 фотоапарати для “Матриці”
Загалом у послужному списку українця – чотири десятки кінострічок і сотні рекламних роликів. Окрім згаданого “Хижака”, митець працював і над такими популярними та знаними фільмами, як “Блакитна лагуна”, “Зоряний десант”, “Суддя Дредд” та “Матриця”.
– Коли робили «Матрицю», ми займалися експериментальними роботами, – розповідає Євген Мамут. – Як це робилося? Коли актор підстрибує в повітря і завмирає, камера йде навколо. Ми поставили 122 фотоапарати, синхронізували їх. Всі ці камери клацали в один і той же час. Потім плівка витягується, проявляється, сканується, і після цього ці кадри виставляються один за одним.
У 1996 році Євген Мамут одружився з давньою харківською знайомою Іриною Борисовою. Тепер настав її час у чужій країні починати кар’єру з нуля. Досвід створення ляльок для Харківського театру несподівано допоміг закріпитись у рекламній індустрії. Найзнаковішим замовленням стала “Картопляна голова” для компанії “Burger king”. Вигаданий українкою образ настільки сподобався американцям, що фірма замовила ще 20 роликів. І навіть у наші дні продовжує активно його використовувати.
Євген Мамут після розвитку комп’ютерної анімації відійшов від кіновиробництва. Разом із дружиною вже 17 років опікується своїм музеєм спецефектів, у якому зібрані артефакти найвідоміших голлівудських фільмів. Окрім того, подружжя виховує наступне покоління аніматорів, про яких, можливо, колись, як свого часу про Євгена, заговорить Голлівуд.
П’ять голлівудських зірок – з Тернопільщини
У фільмі “З України до Голлівуду” історія Євгена Мамута – одна зі ста, в яких мовиться про українців, які стали успішні на “Фабриці мрій”. Вони – чи їхні батьки – емігрували з України в різні часи, але не забували, звідки їхній рід.
Знімали фільм майже два роки. Це робота двох режисерів – Станіслава Сукненка та Галини Кувівчак-Сахно. Вона є мамою молодої актриси Іванки Сахно, яка зараз здобуває популярність у Голлівуді та є однією з героїнь фільму.
П’ять історій у стрічці – про вихідців з Тернопільщини. Ви бачили мультфільми Діснея “Білосніжка та сім гномів”, “Піноккіо”, “Фантазія” та “Дамбо”? Над ними працював аніматор Володимир (Білл) Титла. Його батьки Петро та Марія Титли емігрували з містечка Підгайці.
Засновник відомої акторської школи у США Лі Стразберг народився в Буданові, навчання вів за своєю методикою на основі системи Станіславського. Серед випускників школи багато відомих акторів – Пол Ньюман, Аль Пачіно, Мерилін Монро, Джейн Фонда, Дастін Гоффман, Роберт де Ніро, Марлон Брандо, Міккі Рурк, Анджеліна Джолі.
Майк Мазуркі (Михайло чи Маркіян Мазуркевич) теж народився на Тернопільщині, в селі Купчинці, нині Козівського району. У США він здобув велику популярність як спортсмен і актор. На його рахунку понад півтори сотні ролей у фільмах.
Батько оскароносного актора Володимира Палагнюка (Джек Пеланс) був із села Іване-Золоте на Тернопільщині, а мама зі Львова. Володимир став лауреатом “Оскара” за фільм “Міські піжони”.
Одна з найбільш знакових постатей “Фабрики мрій” – Люба Кеске, що родом із Теребовлі Тернопільської області. Вона майже півсторіччя пропрацювала в компанії MGM і зробила кар’єру від простої працівниці до віце-президента.
“Тепер розуміють, де є Україна”
– Коли мене запитували, звідки я, відповідав – з України, – каже Євген Мамут. – Ніхто не знав, де це. Тепер, коли почалася війна в Україні, розуміють, де є Україна. Я сподіваюся, що після цього фільму всі в Америці будуть знати, де Україна. І я думаю, що надалі нам, українцям, уже не треба буде виїжджати в Америку, а тут буде свій Голлівуд. І наші люди тут можуть зробити набагато більше, ніж вони зробили там.
