Коли почалася повномасштабна війна, Ігор Мотка із села Вільховець Саранчуківської громади на Бережанщині був на роботі за кордоном. Та повернувся додому захищати Україну і нас з вами. Був призваний у військову частину А 7013. Воював у гарячих точках. Та життя відважного воїна забрали російські окупанти.
У невимовному горі залишилися мама Марія, тато Василь, які ніколи більше не побачать сина. Не обіймуть брата сестри Ольга та Наталя. У травні українському захиснику виповнилося 39 років.
Сумують за Ігорем у Саранчуківській громаді: «З болем отримали звістку про смерть воїна Збройних Сил України, жителя с. Вільховець Ігора Мотки. Співчуваємо рідним і близьким, сумуємо і молимось за спокій його душі».
Друзі, знайомі, односельці теж не хочуть вірити, що Ігоря більше нема. Адже він був дуже доброю, відповідальною людиною. Пишуть про нього гарні і щирі слова:
«Жаль, сум, сльози, вічна пам’ять добрій людині, вічна і світла пам’ять Герою України, співчуття рідним», – Надія Тринька. «Вічна та Світла пам’ять Герою!!! Співчуття рідним та близьким. Не віриться, що це правда Бог забирає найкращих до себе», – Леся Сухарська.
«Вічна пам’ять Герою! Рідним співчуття, кляті орки забирають найкращих», – Galina Mikhailovna Kuzminova. «Вічна пам’ять, твої племінники будуть гордитися тобою!» – Nadyia Sosyak.
Кортеж із тілом Героя жителі громади зустріли у Бережанах на колінах, з квітами та сльозами на очах. Щоб віддати останню шану захиснику і провести в останню земну дорогу до місця вічного спочинку у рідному Вільховці.
Вічна пам’ять Герою! Тепер Ігор боронитиме українську землю, своїх рідних разом з іншими воїнами небесного легіону. Пам’ятаймо ціну нашої перемоги!
