Сьомий місяць в Україні триває повномасштабна війна, розв’язана росією. Сьомий місяць наша держава у постійній тривозі: щодня гинуть наші захисники, мирне населення, серед якого – діти, з лиця землі стираються міста та села… Україна палає у вогні, потопає в сльозах та крові.
Життя українців розділилось на «до» і «після», але, незважаючи ні на що, продовжується. Наші славні захисники дають гідну відсіч ворогові. Їхнім безстрашності та героїзму дивується весь світ. На такий шалений супротив росіяни не сподівалися.
А тому кожен, кого так чи інакше торкнулась війна, прагне внести свою лепту на підтримку наших безстрашних ЗСУ. Вся Україна вдень і вночі молиться за своїх захисників, кожен свідомий українець старається допомогти нашим воїнам фінансово чи матеріально, разом наближаючи перемогу.
Свій посильний вклад у загальноукраїнську справу – перемогу над ненависним ворогом вносить і Гримайлівська територіальна громада, що на Чортківщині. Саме про це сьогоднішня наша розмова з селищним головою Миколою СІДЛЯРОМ.
– Миколо Степановичу, з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну селищна рада працювала цілодобово, ні на хвилину не припиняючи свою діяльність.
– Так, основним пріоритетом насамперед було забезпечення правопорядку і безпеки для жителів громади. Далі – прихисток внутрішньо переміщених осіб із зони бойових дій та робота на підтримку ЗСУ.
До складу Гримайлівської громади входить 26 населених пунктів. З перших днів війни жителі всіх наших сіл щиро діляться всім, що є у них в домогосподарствах: фруктами, овочами, крупами, борошном, закрутками, випічкою, одягом тощо. Безперервно, в перші місяці війни, день в день для наших захисників трудилися і працівники відділу освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту на чолі з начальницею Галиною Цвігун. Випікали солодощі, виготовляли м’ясні вироби, консерви, крутили голубці та ліпили вареники. Виготовлену продукцію ми направляли туди, де вона життєво необхідна. Мікроавтобуси, наповнені гуманітарним вантажем, відправляли двічі, а то й тричі на тиждень.
– Окрім продуктів харчування наші бійці у перші місяці війни відчували потребу і у військовій амуніції і ще багато в чому…
– Так. Це було відомо всім. Тому громада активно долучалася до пошуку військової амуніції, предметів гігієни, транспорту, паливно-мастильних матеріалів та доставки всього цього до пунктів призначення, адресної та гуманітарної допомоги землякам у військові частини та жителям окупованих територій, а також територій, де відбуваються військові дії, лікарень і госпіталів. Зроблено було чимало.
Приємно констатувати, що активними щодо всіх запитів є керівники агроформувань громади. Левова частка паливно-мастильних матеріалів, транспорту, продуктів харчування і багато іншого надходить саме від них. Це зокрема, ПП «Вікнини» (Василь Ванярха), ПАП «Аркадія» (Микола Пилипів), ПП «Оберіг» (Петро Газдюк), ТОВ «Медобори» (Валерій Сосновський). Це щоденна тісна співпраця щодо забезпечення всім необхідним військовослужбовців, яка триває…
– Знаю, що ви особисто не раз, незважаючи на небезпеку, бували на сході та півдні країни, і що серед захисників є ваш брат.
– Я вважав своїм обов’язком поїхати до хлопців, які нас обороняють, адресно доставити їм гуманітарну допомогу і з вдячністю потиснути руку. Тим більше, зустрітися з братом Дмитром, який пішов туди в перші дні війни. Разом з водієм – волонтером Тарасом Шавариним ми декілька разів побували на Київщині, Чернігівщині, Донеччині, Дніпропетровщині та Запорізькій області. Ми розуміли, як це було важливо. Бо нас тут чекали…
– У деякі місця ви особисто доправляли й автомобілі нашим захисникам…
– Так. Два позашляховики, придбані на кошти жителів громади, ми разом з Тарасом Шавариним та Василем Романівим доставили за місцем призначення. До речі, на один з них гроші зібрали мешканці невеличкого села Саджівка для своїх односельців, які служать. Загалом громада придбала для ЗСУ двох десятків одиниць транспорту.
– Скажіть, будь-ласка, скільки людей з вашої громади захищають Україну?
– Сьогодні в різних точках країни, де ведуться бої, перебувають близько ста наших краян. Багато хто на передовій. Дякувати Богу, всі живі-здорові.
– Миколо Степановичу, крім тієї допомоги, яку надають мешканці громади, фермери, меценати, звідки її ще отримуєте?
– Нас підтримує Польща, Румунія, Великобританія. Допомагають необхідним, зокрема медикаментами, і друзі – вихідці громади, які проживають в Португалії. Є підтримка і з боку депутата Верховної Ради Миколи Люшняка. Однак допомога надходить як для потреб армії, так і для переселенців, яких у нас з початку війни було понад 600 осіб. Хтось щось підкаже, куди можна звернутися, щось вишукую і сам. Скажімо, від Всесвітньої продуктової програми World Food Program (в рамках проєкту WFP) ми отримали продуктові набори для різних категорій людей. Вдячний усім, хто допомагає.
– Що б ви побажали кожному воїну ЗСУ і тим, хто їх чекає?
– Неодмінно перемоги, мирного неба та щасливого побачення з рідними.
Слава Україні! Героям слава!
Марія МАЙДАНЮК.
