Люблю людей, у яких з’являється блиск в очах, коли вони розповідають про свою роботу. Руслан Друк та Уляна Джигринюк саме такі. Дивлюся на їх запал і радію, що, незважаючи на різноманітні труднощі, непросте життя, у нашому місті є люди, які люблять те, що роблять і досягають успіху. А ще історія цього незвичайного подружжя вкотре доводить, потрібно не боятися змінювати своє життя і прислухатися до поклику серця.
Руслан Друк та Уляна Джигринюк – відома не лише на Тернопіллі, а й в Україні сім’я гончарів. Улюблену справу парі вдалося віднайти завдяки дітям.
– Ми записали їх у школу народних ремесел, – пригадує пані Уляна. – Оскільки у той період Руслан не працював через травму ноги, тож приходив з дітьми на заняття, щоб були слухняні. Згодом і сам зацікавився і спробував працювати з глиною – ліпити різні фігурки. Потім ми познайомилися ближче з вчителькою Ольгою Романівною Мельничук. Вона розповіла нам більше про це ремесло та познайомила з гончарем Василем Бардачевським.
Уляна та Руслан вирішили ризикнути і спробувати. Оскільки гончарство – справа нелегка і на опанування усіх тонкощів потрібен був час, на сімейній раді прийняли рішення – Руслан протягом року буде навчатися працювати з глиною, а, щоб забезпечити родину на цей період – продадуть машину. Сьогодні зізнаються, це був ризикований крок, але вони раді, що не побоялися і спробували. Адже завдяки цьому віднайшли «сродну працю» і вже у доволі зрілому віці кардинально змінили своє життя.
– З глиною працювати дуже цікаво, – розповідає Руслан. – Адже із звичайного безформного шматка ти можеш щось створити. Це матеріал, який потрібно постійно досліджувати, адже він має у собі багато таємниць. У роботі з глиною важлива навіть найменша дрібниця. Ось, до прикладу, якщо ти мочиш руки у воді, яка має домішки хлору чи інших речовин, то це може вплинути на якість виробу.
Сьогодні Руслан та Уляна викладають у Тернопільській школі народних ремесел. Окрім цього, займаються гончарством вдома у майстерні. Буває, весь день проводять за гончарним кругом, поринувши у творчий процес.
– Глина повністю змінила наш спосіб життя і мислення, – розповідає жінка. – Раніше ми старалися, образно кажучи, йти в ногу зі світом, щоб все було стильно і модно. А відколи познайомилися з глиною – світ ніби перевернувся. Ми почали по-іншому його сприймати. Зараз ми в хаті будуємо піч. Адже це зовсім інша культура їжі. Коли вона приготовлена в глиняному горщику і в печі, то приносить значно більшу користь здоров’ю. Наші предки це знали, тому що були ближчі до природи, користувалися живими матеріалами, які давала їм земля.
Гончарі переконані, що глина відчуває настрій і характер людини.
– Запальні люди не зможуть гончарувати, – каже пан Руслан. – Потрібно мати спокійний характер, вміти зосереджуватися. Глину витягнути кожен зможе, але надати їй форму – не просто. На це потрібні роки.
– Буває, прийдеш у майстерню без настрою, хочеш робити, а воно не виходить. Форма не вдається, тріскає, – додає Уляна. – Тоді зачиняємо двері і йдемо. Працюємо лише в гарному настрої, з добрими намірами і любов’ю. Якщо бісероплетіння – заспокоює, коли поганий настрій, воно як медитація, то глина потребує спокою.
З 2012 року подружжя – народні майстри Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Пані Уляна, окрім гончарства, ще й виготовляє чудові прикраси з бісеру і навчає цього мистецтва дітей у школі ремесел.
Подружжя часто їздить на різноманітні фестивалі, проводить майстер-класи для дітей і дорослих.
Тернопільські умільці обробляють свої глиняні вироби бджолиним воском, тому горщики не пропускають вологу, гарно виглядають, а їжа у них зберігає корисні властивості. Щоправда, цей посуд не рекомендують ставити на відкритий вогонь. Використовувати його можна лише на електроплиті, у духовці та печі.
– У глиняному посуді довго закипає вода. Але зате він довго зберігає тепло, – ділиться досвідом пані Уляна. – Я вже рік сама печу бездріжджовий хліб на заквасці. Він надзвичайно смачний. Я його замішую у глиняній мисці і випікаю в глиняній формі. А ще хліб чудово зберігається у глиняній хлібниці.
Оскільки у мене вдома, окрім макітри, немає глиняного посуду, запитую пані Уляну, з чого варто починати, якщо хочеться придбати щось на кухню.
– З горнятка для кави, – радить жінка. – Якщо вам сподобається, то можна розширювати асортимент. Для мене особисто незамінною є невелика глиняна каструлька для запікання м’яса. Ми відкрили це для себе випадково. Якось зібралися готувати шашлик, але на вулиці зіпсувалася погода. Тому вирішили запекти у глиняному посуді в печі. М’ясо вийшло дуже смачне, адже глина спершу вбирає вологу, а потім віддає її страві. А ще, коли у вас є вдома глиняний посуд, то гріх, щоб він стояв без діла. Наприклад, у макітрі потрібно зберігати продукти, фрукти. Вони будуть чудово зберігатися.
Роботи тернопільських гончарів є вже у багатьох країнах світу. Зокрема, в Канаді, Іспанії, Німеччині, Польщі. Вони брали участь в одному з найстаріших ярмарків Європи – Ягеллонському, який відбувається у Любліні. А цього року вирушать на Дні української культури в Щецині (Польща), а також братимуть участь у фестивалі «Етносвіт» у Києві, де зберуться учасники з десяти країн.
Творче подружжя мріє про салон-майстерню у рідному місті, де б вони могли працювати і продавати свої вироби. Щоб люди могли спостерігати за творчим процесом, якщо захочуть, спробувати працювати з глиною, оглянути їхні вироби.
Руслан та Уляна мають багато творчих планів. Переконана, у них все вийде. Адже їм вдалося знайти той особливий інгредієнт, який змінив їхнє життя і приніс щастя родині.
Рецепт хліба від Уляни Джигринюк
Потрібно: 250-300 мл закваски, 4 скл. теплої води, 12 скл. борошна 1 сорту, 2 ч. л. солі, 2 ч. л. цукру, 1-2 ст. л. олії, спеції за бажанням.
Приготування: закваску розвести у теплій воді. Додати борошно і замісити до однорідної маси. Якщо прилипає до рук, то додавати ще. Залишити тісто на 8-9 годин, поки добре не виросте (коли холодно, то і на 12-13 год.)
Від тіста відщипнути жменю майбутньої закваски і покласти в горщик на наступний раз. Перед тим зібрати залишки закваски у горщику (десь 1 ст. л.) і додати до тіста. Також добавити сіль, цукор, олію. За бажанням кмин, смажену цибульку, трави. Вимішати тісто до «лагідного стану», десь 5-10 хв, покласти в глиняну форму і почекати 2-3 год. Духовку нагріти до 200 градусів і закласти хлібчик на 1 год. На 45 хвилині скрутити температуру до 175 градусів.
Коли хліб дістали з духовки, замотайте його у харчову плівку і поставте на решітку, щоб низ не запрів (до повного остигання). Без плівки смачнюча скоринка буде кришитися, але це не страшно. Хліб вдається смачнішим у глиняній формі.
Закваска: для приготування закваски потрібно 5 днів. Перший день: змішати по 100 г води і борошна, поставити в темне тепле місце. Кожного наступного дня добавляти до цієї суміші нову порцію свіжоперемішаних води (100 г) і борошна (100 г) і залишати у теплому темному місці, щоб бродило. На 5 день можна пекти. Чим старша закваска, тим смачніший виходить хліб.
Юля ТОМЧИШИН.
