Кажуть, якщо Бог відбирає у людини щось, то обов’язково наділить її чимось іншим. Степан Феодосійович Кравчук народився в селі Нападівка на Лановеччині 1938 році. Дитинство у нього було важке. Коли йому ледь виповнилося два рочки, важко захворів, згодом через хворобу втратив дар мови та слуху.
Батьки Феодосій Тарасович і Марія Карлівна боролися з недугою сина, як могли. Лише через кілька років віддали його у школу-інтернат у Теребовлі, де навчався читати, писати, розмовляти мовою жестів. Там же і проявився талант до малювання.
Закінчивши школу, повернувся додому, де допомагав батькам у колгоспі та домашньому господарстві.
Гліб Іванович Тололо помітив у хлопця талант до малювання, навчав його, як розбавляти фарби, як правильно наносити їх на полотно пензлем, адже знався на цьому.
Згодом вже у самого Степана руки творили справжні дива. Його персонажі на полотнах неначе оживали, розмовляючи з ним.
У 1952 році одружився на красуні Таїсії. Згодом народили двійко синів, Віталія та Ігоря.
Пишаються Степан Феодосійович нині та його дружина Таїсія Іларіонівна своїми невісточками Оксаною та Валентиною, а також онуками Вікторією, Ілоною, Світланою та Іриною. А ще у художника понад 50 картин – портретів, натюрмортів і багато-багато іншого. Дарує їх рідних, близьким, друзям.
Писав й ікони для місцевого храму, які наповнюють душі людей світлом і радістю.
Мирослав КОЛОМІЙЧУК,
фото автора.
