Василь Цибульський із села Трибухівці загинув поблизу Костянтинівки на пекельній Донеччині, де вже стільки захисників України полягло.
Він був добрим і щирим, любив над усе свою сім’ю, рідне село, нікому не відмовляв у допомозі. А тепер осиротіли без тата сини, залишилася вдовою дружина, ніколи більше не обіймуть свого Василя батьки.
Сонячним вересневим днем Василь на щиті повернувся навіки додому. Йому було лише 52 роки. Траурний кортеж зі скорботою зустрічали у Доброполі, рідному селі Василя, де він народився і ріс.
Зі сльозами та шаною зустрічали свого Героя і в селі Трибухівці, де Василь жив.
«Василь був стрільцем-снайпером аеромобільного батальйону військової частини А0224. Боронив країну, допоки ворог не позбавив його життя – свій останній бій прийняв 29 серпня поблизу с. Костянтинівка на Донеччині.
Війна жорстоко і невблаганно перервала всі плани та залишила пустку у серці синів, дружини, батьків, усіх рідних і близьких Василя.
Він був надзвичайно добрим і щирим. Понад усе любив сім’ю. Завжди приходив на допомогу усім, хто її потребував. Тепер Герой навіки повернувся додому на щиті.
Траурний кортеж зі скорботою зустрічали у Доброполі – рідному селі Василя, опісля колона вирушила до села Трибухівці, де проживав воїн.
3 вересня, друзі воїна, побратими, односельчани, духовенство, жителі Трибухівської громади, усі, хто захотів віддати честь захиснику та підтримати рідних у цю важку мить провели його до останнього місця спочинку на місцевому кладовищі.
Під постріли почесної варти та звучання державного Гімну завершилася земна історія воїна. Далі він оберігатиме нас з неба. Мусимо пам’ятати про його сміливість та високу ціну, яку він заплатив за наше мирне майбутнє.
Розуміємо, що жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в роз’ятрених серцях рідних Василя. Просимо Господа, щоб допоміг пережити їм цю непоправну втрату. Вічна пам’ять Герою України!» – повідомили у Трибухівській громаді.
