16 років тому в обійсті сім’ї Осідак з села Городниця, що на Гусятинщині, поселилася пара лелек. Кажуть, ці розумні птахи приносять щастя і втіху тим, чиє місце облюбували. Тож господарі – подружжя Іван та Катерина – справді зраділи таким гостям. Тим більше, що сини саме покинули домівку і поїхали в Італію, і подвір’я стало пусткою.
Лелеки стали зводити гніздо на зрізаному ясені. Довго і наполегливо трудились, поки не довели своє житло до ладу.
Господарі з цікавістю спостерігали за пернатою парою, милуючись нею і дивуючись її вірності. Згодом з’явилось поповнення. Лелеченята росли і розвивались на очах чоловіка і жінки, які серцем прикипіли до цієї унікальної родини. Однак з настанням холодів птахи готувались до відльоту у теплі краї. Подружжя дуже переживало, чи повернуться лелеки назад до них.
– Я дивилась їм услід зі сльозами на очах, – каже пані Катерина. – А вони ще довго кружляли, клекочучи над хатою, а тоді полетіли, а мені здалося, що вони забрали з собою шматочок мого серця… З трепетом ми з чоловіком дочекалися весни. Щодня виглядали лелек. Якою то була радість, коли вони повернулись! Наше обійстя знову ожило. –
Раділи і допомагали, чим могли, лелекам і сусіди Костецькі. Шістнадцять років поспіль птахи тішили нас усіх своєю присутністю. Відлітали і повертались, добудовували гніздо і виводили потомство. Я навіть помітки робила з дитячих кольорових гумок, щоб знати напевне, чи ті самі птахи, чи з цієї родини прилітають. Вони стали повноправними мешканцями двору і вулиці. І тут сталося непоправне, – зі сльозами на очах додає пані Катерина.
Цьогоріч, через холодну весну, люди виглядали лелек з тривогою. І вони прилетіли, правда, тижнем пізніше, як у попередні роки. Одразу взялися упорядковувати гніздо. Ніщо не віщувало біди. Самка готувалася висиджувати яйця, самець всіляко її оберігав. То відлетить у пошуках поживи для коханої, то гордо стоїть поруч неї, розправляючи крила.
Проте напередодні Великодніх свят сім’ї Осідак і Костецьких запідозрили щось неладне. Два дні підряд лелека не покидав гнізда, а все стояв біля своєї подруги. А потім бачили його біля річки, він довго стояв, раз-по-раз п’ючи воду, тоді піднявся у гніздо і ніби хотів відтягнути з нього самку.
Це насторожило людей. Чоловіки дістались гнізда і завмерли. Самка бездиханно лежала, біля неї він, її лелека, – зовсім обезсилений. Зняли обидвох. Думали, спасуть хоча б його. Не вдалося. Пару похоронили разом, її першою, через декілька годин його…
Господарі та сусіди досі не знаходять собі місця. Катерина Осідак у великому розпачі, каже , що обійстя ніби осиротіло, стало сумним. Ольга Костецька теж не стримує сліз, зізнається, що також дуже звикла до лелек, роками вважаючи їх справжніми членами обох сімей.
Що ж призвело до фатальної трагедії невинних птахів, які, щоб дістатися свого гнізда, подолали не одну сотню кілометрів, і у яких слід багато чому повчитися людям? Як припускають односельці, птахи могли отруїтися протруєною кукурудзою, яку напередодні висіяли у грунт…
Марія МАЙДАНЮК.
***
Коли матеріал вже був готовий до друку, зателефонували ще з одного села на Гусятинщині, з Вільхівчика. У них теж загинули лелеки…
