Чому простим українцям, яких понад 90 відсотків, живеться все гірше і гірше? Чому вони виїжджають зі своєї країни?
Переконаний, що головною причиною цього є наша влада, яка стає все гіршою і гіршою. В Україні процвітає корупція. Чиновник вступає в контакт з корупцією, відходить від закону, від норм і правил. І чим вищі ставки або розміри хабарів, тим вседозволеність, аморальність, несправедливість і черствість – стають більшими. Виходячи з цього – тим гірші наслідки. І ми ці наслідки відчуваємо…
Якою може бути мораль у керівників «Нафтогазу»? Якщо щомісячна зарплата його голови і всіх заступників у 2017-ому році складала приблизно 3 мільйони гривень кожному, а вже у 2018-ому зросла до межі 4-ох мільйонів.
Де ж вони беруть кошти на такі грошові підвищення? Відповідь – у тих українців, які отримують зарплату 3-4 тисячі гривень і пенсію у 1500. Що ж такого прогресивного зробили керівники «Нафтогазу»? Адже за 10 років нічого не змінилось. Щорічний рівень видобутку українського газу цією держаною компанією так і залишився на рівні 15 мільярдів кубів. Цю цифру можна збільшити лише штучно. Ще десь 5 мільярдів кубів газу в рік видобувають приватні структури.
Також – надзвичайно високі зарплати у керівників залізниці, енергетики та інших підприємствах держави… А скільки ще коштів на них «відмивається»? Все це – ознака цинізму влади, яка постійно бреше, лукавить і грає на національних почуттях та патріотизмі…
Для прикладу. У Франції найвища посадова особа найбільшого державного підприємства може мати заробіток не вищий, аніж у 20 разів, від мінімальної зарплати в країні. Не важко порахувати, що в Україні такий керівник, за такою європейською схемою, мав би отримувати в місяць максимум – десь 82-85 тис.грн. Але ж – не 3-4 мільйони!…
Що робити?
Звичайно, найкраще мати свого Лі Куан Ю чи Шарля де Голля, або Дуайта Ейзенхауера. Керівників, які будуть діяти на засадах справжньої любові та патріотизму до власного народу. Але ми, на жаль, таких ще не мали…
Чи стане таким Володимир Зеленський? Поживемо – побачимо…Однак, я точно знаю – не можна складати руки і чекати, чи досягне наш Президент рівня колишнього лідера Сінгапуру. Зволікати не можна.
Нам треба діяти! Як? Так, як це давно роблять люди в Європі. У Німеччині 70-80 відсотків громадян беруть активну участь в роботі громадських організацій. Люди об’єднуються за принципами спільних цінностей та інтересів. Об’єднавшись, небайдужі педагоги впливають на зміст реформ, чи на прийняття законів в галузі освіти. Аналогічно, медики – в сфері охорони здоров’я, архітектори – в питаннях містобудування, підприємці – в економіці, податковому законодавстві, екологи впливають на збереження довкілля, юристи пильнують дотримання законодавчих норм і подальший розвиток права. І це справді там працює…
Громадські організації високопрофесійно моніторять і контролюють дії своєї влади. Максимально тримають владу в рамках Закону. Та й – не тільки в Німеччині. Тому, загалом в Європі, і корупція менша, і бізнес вести простіше, тому там є конкуренція. І це важливо. Бо саме чесна конкуренція знижує ціни і тарифи. А дотримання законів, норм і правил розставляє все в державі на свої місця. Так має бути і у нас…
В Європі люди не обмежуються одним – проголосував, і моя роль закінчилась. До цього і треба йти нам, українцям.
І ми не маємо голосувати та агітувати за грошові винагороди. Чим відрізняються наші політики? Одні дають більше грошей, інші – менше. Але треба розуміти, що ті, хто справді хоче змінити країну, зменшити зловживання – ті грошей не мають. І їм ніхто їх не дасть за прагнення до правди, порядку і справедливості. Тут якраз треба, щоб люди на виборах віддавали їм свої голоси. По-іншому змінити ситуацію в країні на краще – неможливо.
