Я вперше ступила на таке скорботне місце, що стало цвинтарем для десятків тисяч людей. Хоча цей концтабір вважався «виправно-трудовим». Особливе жахіття концтабору в тому, що тут розташовувалися дитячі бараки. Тут фашисти убивали дітей: проводили над ними медичні досліди, викачували кров для поранених німецьких солдатів. Щодня з кожної дитини – півлітри крові. Діти помирали у страшних муках. А матері сходили з розуму… За час існування концтабору було викачано більше трьох з половиною тисяч літрів дитячої крові. Якщо дитина була вже зовсім квола, з неї забирали кров до останньої краплі. А потім кидали в яму або в крематорій.
Приїхала сюди у жовтневий похмурий день. Здавалося, туман сповивав душі невинно страчених дітей. Вітер заколисував їх. А тиша оберігала спокій. З дерев, що ростуть на просоченій кров’ю землі, скапували холодні краплі. Наче світ плакав дитячими слізьми…
«Саласпілс» ще називали дитячим табором смерті. Хоча переважна більшість ув’язнених були дорослі.
Тепер тут облаштований однойменний меморіальний комплекс. Величезна територія! Гектари!.. На місці бараків – кам’яні плити. Сюди приносять живі квіти, свічки, іконки. А де нацисти утримували маленьких в’язнів – сумують іграшки. І лежать цукерки в різнокольорових фантиках.
Від концтабору, фактично, нічого не залишилося. А от фундамент під дитячим бараком зберігся.
«Саласпілс» існував із 1941 по 1944 рік. Щороку тут помирали близько трьох тисяч хлопчиків і дівчаток. Історія розповідає: «Незважаючи на зимову холоднечу, привезених дітей голими і босими півкілометра гнали в барак, що вважався лазнею, де змушували митися холодною водою. Потім дітей, які не досягнули 12-ти-річного віку, гнали в інший барак, де голими тримали на холоді по 5-6 діб. Страшний час наставав тоді, коли нацисти посеред табору насильно відривали крихіток від нещасних матерів…
…Дітей, починаючи з грудного віку, німці тримали окремо й ізольовано. За немовлятами наглядали 5-8 річні дівчатка. Дітям впорскували якусь рідину, і після цього вони помирали від проносу. Давали отруєну кашу і каву. Від цих експериментів вмирало до 150 діток щодня…
…Бруд, воші, епідемії кору, дизентерії, дифтерії призводили до масової загибелі дітей. Німецька охорона щодня у великих кошиках виносила з дитячого барака закляклі тільця загиблих мученицькою смертю дітей. Їх скидали у вигрібні ями, спалювали за огорожею табору і частково закопували в лісі поблизу табору…».
…Фотографії, листи, спогади… Так страшно, тяжко на все дивитися. Розум не може осягнути того зла, що тут творилося. Одні історичні джерела стверджують: у «Саласпілсі» разом із прилеглими таборами убито більше ста тисяч людей. За даними інших – трохи менше. А страчених дітей – сім тисяч. Пройшло ж через концтабір дванадцять тисяч маленьких невільників. Скільки насправді душ не повернулося з цього пекла – достеменно невідомо. Архів нацисти знищили. Більшість бараків спалили.
…Сюди приходять за покликом серця люди різного віку, з дітьми. Тут мовчать або розмовляють пошепки. Аби не сполохати тиші. Не потривожити місця, де завмер останній крик на дитячих устах. Де біль спив останню сльозу. Де матері волали до Небес, але, певно, їх не почули…
