Чим це викликано? Юристи стверджують, що багато в чому це може бути обумовлено наявністю або відсутністю прецеденту в тій чи іншій справі. Оскільки тягар доведення правоти цілком лягає на плечі нелегала, багато що залежить від якісного захисту в суді й досвідченості адвоката. Якщо юрист не полінується і знайде давно забутий усіма прецедент, грамотно викладе свої доводи й надасть всі необхідні папери – шанси на перемогу та отримання статусу біженця в рази збільшуються.
Але є й зовсім інші випадки – коли обставини ідентичні, адвокати намагаються однаково, прецедентів у справі немає, а рішення в підсумку ухвалюють різні. Когось залишають, а когось після місяців судової тяганини, апеляцій та касацій, депортують. У цьому сенсі примітним є дослідження даних Департаменту юстиції про відсоток схвалення й відмов у слуханнях з депортаційних справ, опубліковане Reuters.
В аналізі показано розподіл за судовими округами та окремими суддям, що дає уявлення про те, як рішення у справах про депортацію різняться від міста до міста, від судді до судді. Якщо пройтися крайнощами, то суддя Рекс Джі Форд з Помпано Біч за час своєї роботи ухвалив 97,66 відсотків рішень про депортацію нелегалів. Одночасно з тим суддя Олівія Кассін з Нью-Йорка ухвалила 92,96 відсотків рішень, що дозволили їм залишитися в Штатах на правах біженців.
“Це питання життя або смерті. Перемога або програш у справі про депортацію не повинні залежати від випадковості, від того, до якого судді потрапить ваша справа”, – каже Карен Муса, директор Центру досліджень гендерних проблем і біженців у University of California Hastings School of the Law, Сан-Франциско.
Що ж стосується походження нелегалів, з аналізу Reuters випливає, що найбільшу кількість рішень про депортацію винесено щодо прибулих з Гондурасу (83,6 відсотків), Гватемали (71,9 відсотків), Бразилії (70,9 відсотків), Мексики (69,5 відсотків) та Гаїті (68,9 відсотків). Більше половини канадців, які прибули до США нелегально (61,96 відсотків) також висилають з країни.
Чимала кількість тих, хто просить про надання притулку, депортуються й у країни колишніх СНД та СРСР – Україну (46,3 відсотків), Узбекистан (44,3 відсотків), Росію (38,86 відсотків), Вірменію (34,39 відсотків). Що найдивніше, згідно з даними Департаменту юстиції близько 15 відсотків нелегалів депортуються до СРСР. Йдеться, напевно, про тих осіб, які покинули Радянський Союз ще за часів його існування, а потім так й не отримали паспорт однієї з республік.
У зв’язку з такою неоднозначністю ухвалених щодо депортації рішень в період від 2012 до 2016 років до EOIR надійшло 624 скарги на дії суддів. 138 скарг, поданих лише 2016 року, включали звинувачення в упередженості, а також в порушенні процедури розгляду справи та в неналежній поведінці суддів у залі суду. Однак, обурення “суддівським свавіллям” не призвело до бажаного результату. Зі 102 скарг, розглянутих кваліфікаційною комісією, лише щодо трьох суддів було застосовано такі дисциплінарні заходи, як догана або звільнення з посади. Ще з 39-ма було проведено консультації.
Джерело: СвітUA
