Унікальний вишивальний проект «Відродження борщівської сорочки» започаткували у місті. 24 українські майстрині із різних куточків України, також одна із Австрії, об’єдналися, опанували старовинні техніки і вишили 22 взірці автентичних борщівських сорочок.
– Це фрагменти жіночих і чоловічих борщівських сорочок із фонду Борщівського обласного краєзнавчого музею, – розповідає автор проекту Майя Юркевич. – Відшивали їх на основі схем, які подані у книзі Олексія і Людмили Покусінських «Борщівська народна сорочка». Упорядником схем є Вікторія Кривоніс. Серед технік є колодка, кафасор, битим, ланцюжковий шов, верхоплут та багато інших. Ми намагалися відтворити візерунки максимально близько до оригіналів. Полотно також підбирали автентичне. Спершу хотіли взяти старовинне конопляне, але воно щільніше від сучасного і на ньому не так просто вишивати, і не всі мають досвід вишивання на конопляному полотні. У результаті вирішили вишивати зразки на сучасному полотні, яке імітує конопляне.
Проект «Відродження борщівської сорочки» – унікальний, адже вперше в Україні відбувається щось подібне. Є люди, як в Україні, так і за кордоном, які вишивають борщівські сорочки, але відтворення на полотні такої великої кількості візерунків різними техніками ще не було. Головне гасло проекту: борщівські техніки – не забуті!
– Борщівська сорочка є нашою візитівкою по всьому світу – це частина нашої культури, це, як говорять, код нації, – додає Майя. – Це рідне і близьке. Нам потрібно ці техніки знати, вивчати, вдосконалювати, додавати щось своє. Відшивати вироби, сорочки, аби їх носити як на свята, так і в повсякденному житті.
– Дуже важливо відроджувати традиції нашого народу, – додає упорядник схем Вікторія Кривоніс. – Адже ми з цього виросли, це наше коріння. Борщівська вишиванка – це справжній український скарб, це неймовірна краса, розмаїття кольорів і фактур. Тому дуже важливо зберегти ці техніки і передати їх нашим дітям.
Тернополянка Леся Ситник вже вишила дві борщівські сорочки. Переконана, цей проект дуже потрібен сьогодні в Україні.
– Мій взірець найпростіший – це фрагмент рукава, – розповідає жінка – Вишитий він техніками кафасор, ретязь, тамбурний шов, колодки. Вибрала найпростіший, адже напередодні закінчила вишивати свою «борщівку». Це була складна праця: шила її на натуральній коноплі, вовняними нитками зі змережуваннями, складними техніками. Борщівська вишивка – це щось неймовірне, фантастичне. Для мене залишається незбагненним, як можна було зробити всю цю красу, не маючи електричного освітлення, окулярів, лупи, якою користувалася, коли шила свої сорочки.
Вишиті взірці давніх борщівських сорочок можна буде побачити 2 червня о 12.00 в Українському домі «Перемога». Виставка триватиме приблизно три тижні. А далі помандрує містами України, а потім, ймовірно, і за кордон.
